Інвестування

На економічний розвиток промислово-фінансових груп  (ПФГ) чинять значний вплив інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), інформація, знання, процеси інформатизації, а також агрегована інтенсифікація національного і міжнародного бізнесу.

Сучасний стан ринкових реформ (в умовах економічної кризи, особливо) постійно вимагає підвищення економічної ролі держави, цілеспрямованих зусиль щодо створення такого класу власників, які несуть значну відповідальність за раціональне використання енергоресурсів міста (регіону) і зацікавлені у ефективності виробництва та міської господарки в цілому.

Сучасна економіка, яка швидко розвивається, потребує все більше і більше різноманітних ресурсів, які є обмеженими.

Агропромисловий комплекс є складною соціально-економічною системою, що складається з різних структурно-утворюючих елементів або підсистем.

Одним з основних чинників, що стримують інноваційну активність підприємств, нарівні з браком фінансових ресурсів, слабкою результативністю механізмів державної підтримки, погано розвиненою законодавчою базою – є високий ризик.

Сучасні умови господарювання вимагають від вітчизняних підприємств адекватних механізмів реагування на динамічні зміни зовнішнього середовища, зростаючі вимоги споживачів та суворі виклики ринків.

В умовах глобального ринку для ефективного просування товару та утримання лідерських позицій, підприємства використовують нові ідеї, технології у товарах, послугах та процесах.

Однією з ключових ланок у діяльності підприємства є збут.

Основою сучасної концепції управління проектами є погляд на проект як на керовану зміну первісного стану будь-якої системи з метою досягнення результатів визначеного рівня якості в умовах обмеженого часу і коштів.

Як зазначає Верховна Рада України у своїй Постанові "Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", екологічну ситуацію України на сьогоднішній день визначають як таку, що наближена до стану глобальної екологічної катастрофи [1].

Господарська діяльність у сфері суспільного виробництва здійснюється суб’єктами господарювання, які є учасниками господарських відносин, що реалізують господарську компетентність (сукупність господарських прав і обов’язків).

Стратегія інвестування промислового підприємства є сукупністю довгострокових цілей вкладення інвестиційних ресурсів в об’єкти інвестиційної діяльності, а також способів їхньої реалізації.

В умовах глобалізації та жорсткої конкурентної боротьби підприємства повинні приділяти особливу увагу інвестиційно-інноваційному розвитку, адже він впливає на рівень ефективності діяльності інституційної одиниці.

Здійснення програми інноваційних заходів (ІЗ) є неможливим без належного забезпечення її реалізації відповідними інвестиційними ресурсами.

Прийняття оптимальних управлінських рішень на підприємстві може базуватися на різноманітних критеріях оптимальності, однак, найбільш узагальнюючим з них є критерій максимуму ринкової вартості підприємства.

Уперше російський вчений Н.Д. Кондратьев, розглядаючи роль нововведень в економічному розвитку, ввів поняття “довгі хвилі ”, які характеризують вплив радикальних інновацій на світове промислове виробництво.

Розглянемо стратегічне планування інноваційної діяльності  через призму його складових, зокрема таких понять як «інновація», «діяльність», «інноваційна діяльність», «стратегічне планування».

Підприємства сьогодні функціонують на ринку де панує високий рівень конкуренції, саме тому кожному підприємству необхідно використовувати всі можливі методи і ідеї для того, щоб зберегти існуючі, і завоювати нові конкурентні позиції.

Сучасні процеси і явища, які спостерігаються на світових, регіональних і місцевих ринках, вказують на те, що такі фактори, як розвинуті комунікації, наявність чітких правових норм виробничо-господарської діяльності та міжнародних традицій у розв’язанні економічних конфліктів і правових колізій, система сприятливих адміністративно-економічних умов для акумулювання фінансових ресурсів і розвитку інноваційної діяльності тощо є сукупністю умов, які об’єктивно необхідні для соціально-економічного і технологічного поступу суб’єктів господарювання, досягнення безпеки розвитку, протидії кризам і пошуку нових шляхів розв’язання глобальних економічних, екологічних, соціальних та інших проблем.

Длядосягнення динамічного розвитку інноваційної діяльності велике значення має належне використання людського капіталу.

Підвищення активності в інвестиційному середовищі України істотно залежатиме від доступності зовнішніх фінансових ресурсів на першому етапі та привабливості інвестування власних ресурсів населенням та бізнесом на другому етапі.

Реалізація інвестицій завжди пов’язана з ризиком – можливістю виникнення в процесі реалізації проекту несприятливих ситуацій і їх наслідків.

Ефективне використання енергетичних ресурсів на муніципальному рівні здійснюється за допомогою комплексного забезпечення функціонування сучасних інноваційних підрозділів у рамках відповідних структур органів місцевого самоврядування.

Розвиток та поглиблення конкуренції на вітчизняному ринку засвідчують безпрецедентне зростання уваги до проблем якості.

Науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) – перспектива стабільного розвитку будь-якого підприємства.

На порозі XXI століття Україна прагне стати державою з ринковою економікою, проте, ринок володіє об’єктивно властивими йому недоліками (неспроможністю), які неможливо усунути без допомоги держави.

Сьогодні зрозумілим є те, що основним фактором зростання світової економічної системи варто вважати невпинний поступ науково-технічного прогресу.

Бюджетування, як ефективна управлінська технологія, довело свою ефективність у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Розвиток інвестиційної діяльності (ІД) характеризують обсяг, прибутковість і диверсифікованість інвестиційних ресурсів та активів, сформованих у результаті вкладення коштів, рухомого і нерухомого майна, а також прав інтелектуальної власності в об’єкти підприємницької діяльності.

Інноваційна діяльність підприємства є важливим чинником його конкурентоспроможності.

Гарантією успішного функціонування машинобудівного підприємства в умовах нестабільності та непередбачуваності зовнішнього середовища є підвищення ефективності його діяльності.

Процес резервування ресурсів науково-технічної підготовки виробництва (НТПВ), як і будь-який інший процес, повинен розглядатися як послідовна зміна певних етапів чи стадій [1, с 141].

В банківській системі функцію регулятора виконує Національний банк України та визначає певні норми поведінки на ринку банківських послуг і контролює їх дотримання у відповідності до чинного законодавства.

Відтворення кадрового потенціалу містить взаємодоповнюючі процеси підготовки та використання кадрів.

Характерною ознакою сучасного глобалізованого світу є активна інноваційна діяльність.

Сьогодні вже стало очевидним: щоб бути конкурентоспроможною і увійти у двадцятку високорозвинутих держав світу Україна повинна перейти не на словах, а на ділі на інноваційну модель розвитку.

Закону України «Про інноваційну діяльність» трактує інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Модернізація та інноваційний розвиток є безальтернативними пріоритетними напрямками реформування національної економіки у посткризовий період [1].

В сучасних умовах господарювання при оцінці діяльності підприємства недостатньо охарактеризувати стан його виробничих потужностей та фінансові ресурси, важливо оцінити здатність суб’єкта господарювання до адаптації тобто його інноваційний потенціал.

Сталий розвиток поряд з інноваційним менеджментом являються для України відносно новими термінами, але саме в цих двох категоріях багато економістів та науковців вбачають майбутнє економіки, як на рівні підприємств так і на загальнодержавному рівні.

В останні десятиріччя відбувається активне створення нових організаційних форм маркетингу, що відбивають зміни у відносинах промислових підприємств із зовнішнім середовищем.

Потреба у реформуванні житлово-комунального господарства (ЖКГ) гостро відчувається протягом багатьох років.

За сучасних умов розвитку світової економіки, методів отримання та розповсюдження нових знань, граничного забруднення середовища та виснаження природних ресурсів посилюється роль соціальних і економічних методів управління у складі основних засобів реалізації цілей організацій.

Аналізуючи можливість розвитку конкурентоспроможності держави можна погодитися з думкою більшості вчених щодо саме інноваційного розвитку економіки держави враховуючи обмеженість виробничих ресурсів.

Сучасний стан економіки постійно перебуває в процесі руху та змін.

В українській господарській практиці склалося так, що з усіх нововведень, здійснюваних на підприємствах, та їхня частина, що відноситься до сфери менеджменту, у кращому випадку виступає як «екзотика», частіше ж усього вона традиційно залишається в тіні не тільки для самих підприємств, але і при проведенні досліджень із проблем інновацій.

Транзитивна Економіка деяких країн пострадянського простору, в тому числі і України, на сучасному етапі розвитку характеризується переходом до ресурсозберігаючого типу виробництва, при якому вирішальне значення набувають не обсяги витрачених ресурсів, а людський капітал, наука, освіта, інформація й творча праця.

Зниження обсягів виробництва машинобудівних підприємств України, що спричинене кризовими явищами, обмеженим внутрішнім попитом на вітчизняну продукцію, низьким рівнем інноваційної активності вітчизняних підприємств, вимагає перегляду стратегічних підходів до організації маркетингової діяльності підприємств галузі.

Економічний розвиток України з моменту набуття незалежності оцінювався виключно за темпами зростання ВВП, при цьому поза увагою залишалися якісні показники (впровадження нової техніки та технології, наукові розробки, тощо).

Підготовка до проведення чемпіонату світу «Євро-2012» сприяє впровадженню інноваційних моделей розвитку туристичної і транспортної інфраструктури регіонів України, які будуть задіяні в цьому процесі.