Нашим завданням є визначити взаємозв’язок між даними поняттями та дослідити логічні взаємозв’язки між ними. Для цього ми охарактеризуємо обидва терміни і наведемо паралелі щодо цілей та завдань, які вони виконують.
Термін «сталий розвиток» є офіційним українським синонімом англійського терміну «англ. sustainabledevelopment», дослівний переклад якого - «життєздатний розвиток», а за сенсом — «самопідтримуваний розвиток», інколи ще тлумачать як всебічно збалансований розвиток. За визначенням Комісії ООН зі сталого розвитку, його мета — задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби[1].
Основним і загальновизнаним завданням теорії сталого розвитку є створення альтернативної системи економічного зростання, яка б враховувала екологічну небезпеку від розвитку за екстенсивною моделлю[2].
Завдання даної системи - заставити власників підприємств, менеджерів, органи державної влади оцінювати свою діяльність та приймати рішення на перспективу, яка забезпечить розвиток не тільки в короткостроковий період, а забезпечить довготерміновий стабільний розвиток. Саме цей аспект являється об’єднуючим. Також можна зазначити, що завданням інноваційного менеджменту є перепрофілювання підприємств з екстенсивної системи розвитку на інтенсивний, який включає в себе впровадження новітніх технологій, матеріалів, перехід на якісно новий рівень взаємозв’язків фірми та робітників[3].
Використання нових, ресурсозберігаючих, ергономічних ефективніших технологій, створення професійного колективу безальтернативний щлях розвитку підприємства як із точки зору системи збалансованого розвитку, так і з точки зору інноваційного менеджменту. Компанії на шляху до сталого розвитку можуть відкрити багато нових інноваційних можливостей. Прикладом цьому є спонукання компаній та їх партнерів до експериментів з технологіями, матеріалами та процессами, для зменшення використання енергії, водних та інших ресурсів, мінімізація шкідливих викидів та відходів, використання екологічно чистих джерел енергії , розробка нових технологій доставки, які якісно вплинуть на систему маркетингу і т.д.
Все вищесказане доводить, що відправною точкою для планування та організації діяльності на підприємстві повинна стати система сталого розвитку, а засобом досягнення довгострокових цілей повиннен стати інноваційний менеджмент[4].Як показує практика вже сьогодні більша частина інтернаціональних компаній, концернів акцентують увагу не на дешевизні свого продукту, а на його екологічності, енергоефективності.На в Україні розвиток інновацій а отже рух за принципами сталого розвитку можливий тільк за умови втручання дердави та міжнародних інституцій[5].
1. Краснокутська Н. В., Гарбуз С. В. Інноваційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2005. — 276 с.
2. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: Монографія. / Л. С. Гринів — Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. — 240 с.
3. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. Учеб. пособ. - СПб.: Питер, 2002. - 208 с.
4. Monterrey Consensus of the International Conference on Financing for Development [Еле-ктронний ресурс] / Режим доступу: http://www.un.org/esa/ffd
Б.І. Сайко
Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В‘ячеслава Чорновола
