Тільки та організація, яка реалізовує інновації може сьогодні бути конкурентоспроможним. Такі вчені, як Б. Твісса, Б. Санто, Й. Шумпетер, К. Найт, X. Барнет, давали визначення термінам «інновація», «інноваційний процес», «інноваційна діяльність», але всі вони в деякій мірі відрізнялися між собою. Проаналізувавши та узагальнивши означення різних авторів є підстави стверджувати, що інновації – це суттєво вдосконалені або абсолютно нові продукти, технології або методи управління. Щодо поняття «інноваційний процес», то під ним доцільно розуміти сукупність етапів щодо створення, впровадження, комерціалізації та дифузії інновації.
Своєю чергою, під інноваційною діяльністю доцільно розуміти діяльність щодо акумулювання креативних ідей, створення прототипів інновацій (дослідних зразків, моделей), обґрунтування доцільності їхнього практичного впровадження, в тому числі вивчення попиту на інновації, їхнє впровадження у виробництво, комерціалізації інновацій, їхнього удосконалення та модифікації тощо.
Впровадження і використання інновацій, як правило, забезпечує підприємству стійкі конкурентні позиції на ринку, що виражається у покращенні техніко-економічної діяльності підприємства, зниженні собівартості виготовленої продукції і наданих послуг, збільшенні доходу підприємства тощо. Стрімкий розвиток інноваційної діяльності дає можливість організаціям впроваджувати нові методи виготовлення продукції, тобто використовувати нове, економічно вигідне устаткування, нові ресурси, які за своїми якісними параметрами аналогічні попереднім, провести автоматизацію певних етапів виготовлення продукції. Всі ці заходи допомагають підприємству знизити собівартість виготовлення, а відповідно і знизити ринкову ціну товарів і послуг, що в свою чергу дозволить втримати існуючих споживачів і привернути увагу нових. Як результат, підприємство стає більш конкурентоспроможним і не виникає загрози його існуванню.
Для того, щоб забезпечити ефективність використання інновацій, можна використовувати різні підходи до управління інноваційною діяльністю: системний, маркетинговий, функціональний, відтворювальний, нормативний, комплексний, динамічний, інтеграційний, процесійний, кількісний, адміністративний, поведінковий, ситуаційний підходи. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що найбільш перспективним є застосування системного підходу в управлінні інноваційною діяльністю. Аргументами на користь цього твердження є: по-перше, системний підхід дозволяє розробити і впровадити в організації постійно діючі традиції і правила розвитку; по-друге, системний підхід уможливлює ідентифікування причинно-наслідкових зв’язків між вже досягнутим і очікуваним станом технологій, якості продукції, професійністю кадрів тощо; по-третє, системний підхід в управлінні інноваційною діяльністю дозволяє набувати конкурентних переваг не шляхом випадкових, локальних оновлень технологічних процесів і товарних рядів, а шляхом впровадження постійних змін, які виводять підприємство із зони учасника конкурентної боротьби у зону піонера-монополіста, який пропонує продукти, аналогів яких на ринку не існує.
1. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент / Н.В. Краснокутська. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с. 2. Волков О. І. Інноваційний розвиток промисловості України / О. І. Волков, М. П. Денисенко. – К. : КНТ, 2006. – 648с.
С. В. Князь
Н. М. Комарницька
