У той же час обов’язковість якісного й ефективного управління, ступінь його впливу на результати діяльності будь-якої організації вже ніким не піддаються сумніву. Необхідність розвитку систем управління теж не викликає сумніву. Однак, сам інноваційний процес у сфері управління (на відміну від сфери основного виробництва) залишається для багатьох досить нечітким.
Управлінські інновації часто випадають з точки зору керівників, які, зазвичай, зводять розвиток підприємства до технічних чи технологічних інновацій. При такому підході підприємство не розглядається як система діяльності, з її вихоплюється лише її "основний" процес. Потенціал організації сприймається однозначно як технічний і технологічний. Організаційний і кадровий потенціали, тобто ступінь нарощування можливостей за рахунок більш ефективного управління і використання людських ресурсів, серйозно не використовуються. Таким чином, можливості для розвитку істотно знижуються.
Маючи на меті розкрити сутність інновацій в системі управління та особливостей їхнього впроваження, ми виходимо з того, що процес розвитку в будь-якій організації повиннен бути керованим. Іншими словами, умовою існування і розвитку будь-якого підприємства є наявність в нього комплексної системи управління. Засобом керованого розвитку є інновації, тобто цілеспрямовані зміни, нові елементи, свідомо впроваджені у виробничу культуру і структуру організації. Існує величезна безліч змін, що виникають в організації стихійно. Однак із упровадженням інновацій ми маємо справу тільки там, де проводяться цілеспрямовані зміни, що відповідають обраному напрямку розвитку, зафіксованим результатам, до яких повинні призвести зміни, і забезпечуються всі умови, за яких процес перетворень протікає найбільше ефективно [1,2].
Різноманітні завдання, що виникають в процесі управління, можна об‘єднати, звівши до виконання ряду базових управлінських функцій: планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання [1]. Оскільки відновлення, розвиток будь-якої діяльності відбувається за рахунок удосконалювання методів її реалізації, можна стверджувати, що напрямами можливих інновацій у системі управління є методи реалізації перерахованих вище функцій при управлінні всіма сферами діяльності підприємства, а також способи розподілу цих функцій на підприємстві, тобто організаційні структури управління [3,4].
Прояв необхідності в управлінських інноваціях, а також їхнє фактичне здійснення, відбуваються саме на рівні методів, що використовуються керівниками підприємств при вирішенні визначених завдань у процесі управління тими чи іншими сферами діяльності. Звідси, підставою для управлінських нововведень є зміна завдань, які розв’язує підприємство, що, своєю чергою, викликано об‘єктивними причинами, які відбуваються в зовнішньому середовищі його функціонування [4].
Отже, на основі вищенаведеного, можемо сформувати авторське визначення «інновацій в системі управління» - це впроваджені, та (або) вдосконалені організаційно-технічні рішення адміністративного, комерційного та іншого характеру, що призводять до зміни форми реалізації взаємодії та розвитку відносин управління, виражених у законах і принципах менеджменту, а також у меті, функціях, структурі, методах і процесі управління.
Необхідність їх виділення зумовлює певні специфічні особливості їх впровадження та використання. До них можна віднести:
- високий рівень розвитку менеджменту. На основі матеріалів соціологічного опитування, проведеного консалтинговою агенцією „Консалтинг Груп Юкрейн” керівників ряду підприємств з усіх областей України (опитування проводилося у травні 2007 р.), найбільш оптимістичне у відношенні впливу управлінських нововведень на фінансове становище підприємства ставляться керівники промислових підприємств (серед них позитивного ефекту очікують 68 % керівників); фірм, що займаються інформаційним обслуговуванням (позитивного ефекту очікують 67 % опитаних керівників), а також керівники торгових фірм (67%). Варто зазначити, що серед керівників підприємств, які працюють збитково, 56 % вважають, що їм необхідні нові методи для розв’язання управлінських завдань, то серед керівників прибуткових підприємств – таких 70 %.
- трансформація способу функціонування організації – забезпечує настроювання системи менеджменту на реалізацію інновацій решти типів (синергічний ефект).
- надзвичайно висока роль людського фактору в процесі впровадження інновацій. За реалізації управлінських нововведень, особливо таких кардинальних, як стратегічне управління, яке пов‘язане з переорієнтацією усього мислення менеджменту з внутрішньовиробничих на зовнішні проблеми, потрібна величезна робота з подолання опору змінам, формування нової "організаційної культури".
- широке використання інтелектуального потенціалу – за своєю природою інновації в системі управління у більшості випадків носять нематеріальний характер та потребують значних інтелектуальних затрат.
- необхідність ефективних комунікацій – впровадження інновацій в системі управління пов’язані із масовими потоками інформації, ефективність яких в значній мірі впливає на успішність інноваційних змін.
- складність оцінки – зумовлюється появою синергічних ефектів та відсутність підходів до їх комплексної оцінки.
Варто також зазначити, що існує значна кількість чинників, що перешкоджають впровадженню управлінських новацій на підприємствах [4]. До них належать:
- відсутність в достатньому обсязі фінансових можливостей для формування управлінського потенціалу;
- недостатня кваліфікація управлінського персоналу;
- відсутність інформації про ефективні нововведення у сфері управління;
- складність одержати кваліфіковану допомогу і консультації та ін.
Отже, необіхдність впровадження інновацій в системі управління вже ніким не піддається сумніву, проте інноваційний процес в даному випадку має свої особливості, які необхідно враховувати. Дослідження проблеми в теоретичному аспекті на сьогодні скоріш перебуває на етапі зародження. Тому вивчення цієї тематики є перспективним і подальші дослідження, на нашу думку, повинні бути сконцентрованими у напрямку дослідження потенціалу системи управління для впровадженні інновацій, вивчення ризиків, що при цьому неминуче виникають, шляхів зведення їх до мінімуму, розроблення напрямків роботи з персоналом з метою максимального зниження рівня опору та внутрішнього напруження, дослідження в напрямках управління гнучкістю, як необхідною умовою розвитку суб’єктів господарювання.
1. Прокопишин Л.П. Управлінські інновації та особливості їх використання на машинобудівних підприємствах в сучасних умовах. / Л.П. Прокопишин // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. – 2008р. - №628. - С. 628-633.
2. Повчик С. Инновационный менеджмент в рыночной системе хозяйствования // Экономика Украины.– 2005. – №2. – С. 34–36.
3. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 03.06.2010, ВВР, 2010, N 34.
4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: „Академвидав”, 2003– 416 с.
Чернобай Л.І., к.е.н., Кишеня П.Б., студент
Національний університет «Львівська Політехніка»
