Розглядаючи стан та перспективи розвитку фундаментальних досліджень національної економіки для вітчизняних підприємств можна стверджувати, що умови для такого розвитку є несприятливими.
В сучасному світі національним компаніям важко самостійно здійснювати НДДКР через відсутність належного досвіду, недостатнього рівня фахівців, великі видатки. Тому для зменшення ризику поразки при здійсненні НДДКР на одному підприємстві, здійснюється співпраця з міжнародними підприємства у сфері НДДКР, яка полягає у створенні спільних проектів, які являють собою основним чином організовану науково-дослідну роботу (НДР) прогнозно-аналітичного і техніко – економічного характеру, пов’язану з постановкою мети розробки проекту, розробкою його концепції, планування і оформлення проектно-кошторисної документації інноваційного проекту, створюються часові обмеження.
З метою розвитку НДДКР українським підприємствам доцільно брати активну участь у міжнародних інноваційних проектах. Основними перешкодами на шляху участі у міжнародних проектах вітчизняних підприємств є:
- недостатність власних фінансових коштів, що спричиняють пошук джерел фінансування і сприяють перспективному розвитку і напряму інноваційної діяльності;
- відсутність ефективної системи заохочення вітчизняних науковців;
- недосконала законодавча база, відсутність нормативно-правових актів, які регулюють інноваційну діяльність підприємства;
- відсутність державного фінансування, великі норми оподаткування;
- швидкий розвиток технологій і скорочення життєвого циклу товарів, технологічних процесів відповідно скорочення часу на проведення НДДКР;
- зростання вартості досліджень у високотехнологічних галузях і відповідно розподіл витрат між фірмами на проведення спільних НДДКР.
В науково-економічній літературі[1,3] існують різні підходи до трактування поняття «управління міжнародними проектами». Так,одні розуміють це як управління змінами для досягнення бажаного результату проекту з заданими ресурсами і у певний термін, а інші розуміють, як систему взаємозумовлених і взаємопов‘язаних за ресурсами, строками і виконавцями заходів, завдань зі здійснення новацій у виробництві.
На нашу думку, найбільш оптимальне трактування поняття «управління міжнародними проектами» розглядається з позиції функціонального підходу[1]. Планування, як конкретна функція управління міжнародними проектами у сфері НДДКР полягає в обґрунтуванні основних напрямів і пропозицій інноваційної діяльності відповідно до прийнятих цілей розвитку, можливостей ресурсного забезпечення, інноваційного потенціалу організації.
Організування в сфері НДДКР полягає в забезпеченні виконання планових завдань і об’єднання людей, які спільно реалізують інноваційні плани, програми, проекти на базі відповідних правил і процедур. До процедури належить створення органів управління, відповідної організаційної структури управління, встановлення взаємозв’язків між підрозділами, розподіл інформації за підсистемами менеджменту. Функція організування забезпечує раціональне поєднання в просторі та часі всіх елементів інноваційного процесу, що вможливлює найефективніше виконання планових завдань і визначає умови, у яких вони будуть виконуватись.
Контролювання – вид управлінської діяльності, пов‘язаний з перевіркою та оцінюванням результатів функціонування системи управління міжнародними проектами в сфері НДДКР відповідно до встановлених критеріїв і стандартів.
Під час управління міжнародними проектами, здійснюється процес його регулювання, який полягає в усуненні недоліків, відхилень, неточностей, які виникають при контролювання проектів НДДКР на попередніх етапах управління.
Мотивування учасників до участі в міжнародних проектів в сфері НДДКР виявляється в спонуканні працівників до зацікавленості в результатах своєї праці зі створення і реалізації інновацій. Стимулювання передбачає створення системи моральних і матеріальних заохочень для співробітників організації у підвищенні професійного рівня, просуванні по службі, покращенні психологічного клімату, що дає змогу підвищити продуктивність як індивідуальної, так і колективної праці, забезпечити конкурентоспроможність і процвітання організації в довгостроковій перспективі. Головною передумовою успішного менеджменту в інноваціях є гармонізація відносин між людьми – учасниками інноваційної діяльності на підприємстві, створення і підтримка сприятливого виробничого і психологічного клімату.
З огляду на зазначене, можна виокремити передумови ефективного управління міжнародними проектами у сфері НДДКР:
- підвищення якості виконання дослідних і проектних програм, рівню стандартизації та уніфікації дослідних зразків;
- раціональний розподіл обов’язків і кооперація зусиль між підрозділами й окремими виконавцями НДДКР;
- формування комплексу проектних заходів щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей;
- забезпечення економічної доцільності комплексу проектних заходів, тобто ув’язування їх з усіма необхідними ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період часу;
- сприяння тісному зв‘язку між програмою НДДКР і виробництвом, скороченням етапів НДДКР та упровадженням наскрізного управління від виникнення ідеї до її реалізації.
Таким чином під управлінням міжнародними проектами розуміють систему, яка включає в себе планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання інноваційних процесів в сфері НДДКР, які сприяють раціональному використанні і впровадженні наукової діяльності проектів у сфері НДДКР. Участь підприємства у міжнародних проектах в сфері НДДКР призведе до зменшення циклу створення інноваційного продукту, стабілізує виробництво і покращить якість наданих послуг, також підвищить конкурентоспроможність як самого інноваційного продукту, так і підприємства на міжнародному ринку.
Література
1.О.Є.Кузьмін, О.Г.Мельник. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво Інтелект-Захід, 2003. – 152с.
2. Научно-технический потенциал : структура, динамика, эффективность / [Добров Г. М., Тонкаль В. Е., Савельев А. А. и др.]. – К. :Наукова думка, 1987. – 347 с.
3 .Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 5004с.
4.Лукяненко В.В., Головач Т.В., Економічний ризик: Навч. посібник. –К.: Академ видав., 2007.-464с.
ЗУ «Про інноваційну діяльність».-від 04.07.2002 №40-IV
М.Й.Дубик, В.Ю. Харчук
НУ»Львівська політехніка»