Ринок і держава є двома взаємозв‘язаними і постійно взаємодіючими системами, відносини яких регулюються через певні правові засоби.
Типові засади стосуються різноманітних видів господарської діяльності, провідною серед яких є інноваційна діяльність, як вид інвестиційної діяльності. Ці засади та засоби закріплені в низці законів України та розрізняються за ступенем обмеження господарської діяльності, але усі вони служать установленню певних обмежень та підтримки діяльності суб’єктів господарювання, у тому числі у сфері інновацій.
Вважається, що саме інновації є дійовим та практичним механізмом наукового – технічного прогресу, який є підґрунтям розвитку соціально – економічної реформи. Інноваційні проекти та механізми потребують відповідних стабільних та чітких направлень економічної політики держави, які базуються на нормах діючого законодавства.
Без втручання та допомоги держави інновації не можуть бути розвиненими на достатньому ефективному рівні та бути включеними у повсякденну діяльність суб‘єктів господарювання. Держава має можливість за допомогою різноманітних засобів вплинути на розвиток зазначеної ситуації. Зокрема, згідно зі ст. 12 Господарського кодексу України такими засобами є пільги, дотації, субвенції та інші [1]. Нажаль, ст.ст. 21 та 22 Закону України «Про інноваційну діяльність» на сьогоднішній день не діють [2]. Таким чином, можливо відзначити, що в Україні відсутня національна інноваційна система, яка б забезпечувала достатній рівень економічних показників у сфері господарювання. Слід погодитись з О.П. Подцерковним, який вважає субсидії та дотації мають впроваджувати пріоритетні інноваційні проекти [3, с. 65].
Основними джерелами фінансування інновацій є вклади учасників, бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення, кредити банків; інвестиції, у тому числі іноземні; прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури; випуск в обіг цінних паперів [5, с. 283].
Таким чином, всіма засобами державного регулювання можливо та потрібно створити реальні умови для формування та розвитку національної системи інновацій, яка є провідною складовою ефективного економічного прогресу.
1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.
2. ЗУ «Про інноваційну діяльність». – від 04.07.2002 № 40-IV.
3. Подцерковний О.П. Правові проблеми фінансування інноваційних проектів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 4. – С. 63-65.
від 21.10.2010 № 2632-VI.
5. Вінник О.М. Інвестиційне право. – К., 2005. – 568 с.
В.В. Добровольська
Національний Університет
«Одеська юридична академія»
