На сьогодні важливо усвідомити, що розум, рушієм якого є шлях до пізнання, не організований моральним нормами, загрожує людській цивілізації. Загрозу створює і безвідповідальне ставлення людства до власного життя та долі планети. Майбутнє цивілізації, як стає все очевиднішим, залежить від розумного регулювання процесів розвитку та виваженої інноваційної політики. Тобто необхідне виховання нового рівня свідомості, спрямованого на подолання егоїзму людства і практичне утвердження планетарного життя як вищої цінності, життя побудованого на засадах духовності.
Планування інноваційної діяльності є одним з найважливіших процесів, які необхідні для ефективного функціонування економіко-виробничих систем в сучасних ринкових умовах. Інноваційна діяльність представлена у вигляді напрацювання та реалізації інноваційних ідей, які і забезпечуватимуть появу стратегічних переваг над конкурентами.
Проведений аналіз вітчизняних наукових джерел свідчить про те, що питання, пов’язані із інноваційною проблематикою, набули особливого інтересу за умов глобалізаційних та євроінтеграційних процесів держави.
Водночас у зв‘язку з глибиною теоретичних та практичних проблем пов’язаних з інноваційними процесами в сучасному суспільстві, значна частина питань залишається не вирішеними дотепер. Малодослідженими серед них є питання розвитку інновацій через призму категорій моральності, інноваційної культури та духовних цінностей задля яких мало б розвиватись суспільство. Наведені чинники є важливими умовами інноваційного розвитку держави і вимагають системного підходу до їхнього вивчення у взаємозв’язку із проблемами, що виникають – як наслідками недотримання зазначених умов.
Не зважаючи на вагомі теоретичні напрацювання і певний досвід практичної реалізації інноваційних розробок, бажаних результатів у цьому напрямі не досягнуто не лише Україною, а й світовим співтовариством. Глибинне коріння проблем впровадження інновацій, як і економічних проблем загалом, приховане не в науковій і економічній площині, а в духовній і морально-етичній готовності суспільства до сприйняття досягнень науково-технічного прогресу[2]. Ми маємо багато прикладів використання наукових досягнень не на користь людству. Для прикладу:
реалізований метод використання енергії атома, як наслідок Чорнобильська катастрофа, що тягне за собою тяжкі соціально-економічні проблеми, а жахлива подія, яка сталася в одній із високотехнологічних країн – Японії, наслідки якої є відчутними для всього світу. Існуючий стан у світі викликає серйозну занепокоєність щодо благополучного майбутнього земної цивілізації. Адже сучасні хвилі винаходів, зокрема, генна інженерія, інженерна ензимологія, гібридизаційна технологія (одержання високоспецифічних антитіл за допомогою клонування) та інші, сигналізують про небезпечність та аморальність розвитку інновацій. В даних випадках впровадження інновацій сприяє не розвитку суспільства, а веде до його знищення. Впроваджуючи нововведення потрібно перш за все стратегічно вивчати та обраховувати їхні в майбутньому наслідки. На сьогодні головною проблемою є духовне перетворення людства, захист від виродження, моральної і культурної деградації, зміни клімату, забруднення довкілля тощо. Напевно, більшість особистостей не знають про їхнє справжнє призначення та їхню мету життя на планеті, тому, як правило, діють егоїстично думаючи тільки про власне збагачення (володіння великими матеріальними благами), славу, владу, досягаючи цього, зазвичай, - аморально, всупереч моральним, духовним цінностям, ідеям служіння суспільству. Однією з причин формування такого світогляду у людей є практична відсутність взаємозв’язку і системної взаємодії інноваційних процесів та моральних цінностей, які мали би забезпечуватись знаннями на основі ідеологічного виховання та освіти.
Найважливішою суб’єктивною підставою моральної і законослухняної поведінки є знання. Існування об’єктивно загальних цінностей і моральних норм вимагає від людини їх знання. Лише людина, яка знає, що таке справедливість, може бути справедливою, а яка знає суть чесноти – доброчесною. Сократ вважав, що знання – це шлях до моральної поведінки, а незнання – шлях до пороків і злочинів[3]. Якщо в суспільстві занепадають основні цінності, значить немає їх належного пізнання і сприйняття.
Сучасний шлях інноваційного розвитку спрямований на приречення людства і неможливість в такому напрямі подальшого розвитку. Нову систему інноваційного та економічного поступу пропонується будувати на основі духовних засад розвитку суспільства, а подальші дослідження мають бути спрямовані на розроблення нової парадигми управління інноваційним розвитком, основу якої включатимуть знання як найвища цінність, інноваційна безпека, соціальна технологія та моральна відповідальність. Такий підхід можна забезпечити за рахунок формування інноваційної інфраструктури, яка б включала взаємозв’язки між центром знань, кластерами, технопарками тощо. Необхідна біфуркація - миттєвий перехід до якісно нового стану (закон переходу кількості в якість), тобто інноваційного розвитку за новими принципами, які б вирішували існуючі проблеми та сприяли „світлому“ майбутньому людства.
Нагромадження знань має також культурний та духовний аспекти, які істотно впливають на те, з якою метою будуть використовуватися знання. У цьому контексті особливо важлива роль організаційної культури, яка “сприяє та стимулює розвиток знань і дає знанням високу цінність” [4]. Саме завдяки цінностям, що формуються на підприємстві, може підвищуватись свідомість і відповідальність усіх працівників за гуманізацію інноваційних процесів. Тобто нова економіка, освіта і самоменеджмент, побудовані на високій самосвідомості, моральності й відповідальності, - сьогодні є головними чинниками ефективності інноваційних зрушень у суспільстві. Ефективне залучення зазначених чинників сприятиме інтеграції людини освіченої і людини гуманної, оскільки синтез освіти та гуманності є каталізатором не просто інноваційного розвитку, а інноваційного поступу підприємств.
Факторами управління стануть цінності, які на кожному підприємстві будуть визначатися рівнем розвитку його організаційної і, зокрема, інноваційної моральності, що спонукатиме підприємства до вибору зрозумілих і чітких цілей, вона розвиватиме прагнення всього персоналу до інноваційності та здатності їх здійснювати, вдало поєднуючи готовність до ризику, сміливість новаторських технічних рішень із їхньою екологічною безпекою, соціальною відповідальністю та гідністю. Завдяки цьому, суб’єкти господарювання зможуть упорядкувати хаос в інноваційному полі та підвищити свою інноваційну активність, перетворюючи знання, інноваційні ідеї в загальносуспільне благо на основі духовних і моральних складових.
1. Постанова Кабміну України від 14.05.2008 р. № 447 «Про затвердження Державної цільової економічної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009 – 2013 роки».//portal.rada.gov.ua. 2.Мазниченко В. Г. Визначальні ланки в системі створення інноваційної інфраструктури.//Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. Науковий журнал – №5. 2009. 3.История философии права. – СПб.: Юридический институт, Спб. университет МВД России, 1998. – С.15. 4. Ульшин В. А. Мировой кризис: есть ли выход?//Праці Луганського відділення міжнародної академії інформатизації. Науковий журнал, №1 (18), – 2009. – с. 92-99. 5.Косович Б.І. Основні цінності в системі управління: релігійно-філософський аспект.//Формування ринкової економіки в Україні. Наук. зб. випуск. 20. Сучасна парадигма управління та Острозька Біблія. ЛНУ ім. Івана Франка. Сер. екон. – 2009. – С. 78-82.
Б.І. Косович
Львівський національний університет імені Івана Франка
