В таких умовах гостро стоїть питання визначення вектору руху національної економіки, розробки стратегії та підбору інструментарію для її реалізації.
На прикладі країн із розвинутою ринковою економікою можна пересвідчитись, що в сучасних умовах стале економічне зростання вирішальним чином залежить від масштабів та якісного рівня інвестування технологічного розвитку країни. Спостерігається тісний взаємозв’язок між інвестиціями та технічним розвитком. На думку багатьох економістів, ефект досягається лише за умови, коли інвестиції, їхня структура, відображають технологічну структуру економіки і забезпечують пріоритетний розвиток вищих технологічних укладів [1] .
Відсутність відповідної високотехнологічної бази може повернути подальший розвиток країни у зворотний бік: не в постіндустріальне, а в до індустріальне суспільство [2].
Одним з альтернативних методів інвестування нововведень, який отримав значне поширення в зарубіжній практиці, є лізинг. Лізинг інновацій як форму фінансування проектів застосовують при вирішенні завдань швидкого промислового освоєння інновацій, що потребують придбання обладнання, унікальної техніки, транспортних засобів тощо.
Ця форма інвестування сприяє скороченню циклу проектно-конструкторських робіт, освоєнню техніки нових поколінь, створює сприятливі умови для підтримки платоспроможного попиту на нове обладнання і установки внаслідок скорочення витрат на їх виробництво, прискорює процес упровадження у виробництво нових видів продукції, підтримуючи конкурентоспроможність учасників [3].
Лізинг посідає друге місце у світовій економіці за обсягами інвестицій після банківського кредиту, оскільки є одним з найбільш прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва і відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технологій.
Лізингові операції вважають дієвим і реальним капіталозберігаючим шляхом фінансування виробництва, найбільш перспективним фінансовим інструментом, який уможливить ефективний розвиток виробництва і допоможе активізувати інвестиційний процес в країні [4].
Але, ключовою умовою успішного проведення інвестиційної діяльності є стан вітчизняної економіки, що здебільшого визначає перспективи розвитку лізингу як однієї з можливих форм капіталовкладень в країні [5].
Відтворення основного капіталу потребує значних інвестицій, які з’являються під час стабільного розвитку економіки, коли на підприємствах створюються умови для використання як власних джерел фінансування, так і залучення інвестицій із зовнішніх джерел, по-друге, має місце значна «інерційність» процесу відтворення основного капіталу, неможливість дуже швидко реагувати на зміни в економічному розвитку країни, деяке відставання від тенденцій, що складаються у виробничій сфері. По-третє, на інвестиційну складову відтворення основного капіталу значно впливає, крім економічної, ще й політична нестабільність у країні [6]. Отже, ефективність використання будь-яких фінансових інструментів оновлення основних фондів підприємства залежить від економічного і політичного стану країни загалом. Так упродовж 2005-2006 років кількість лізингових компаній збільшилася на 30%.
Цьому сприяло декілька факторів: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок минулого року; зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців; швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів; [7]. Інша статистика свідчить, що з 2004 по 2007 рік в Україні кількість лізингових підприємств збільшилася втричі (з 34 до 90), а доля лізингових інвестицій в основні фонди зросла з 1,15% (у 2004) до 8,8% (у 2007) році.
Під час кризи зростання уповільнилося. Намітилися інші тенденції серед лізингодавців:
- більш зважений підхід з до вибору клієнтів: підвищення вимог до фінансового стану потенційних клієнтів, орієнтація на діючу клієнтську базу з позитивною кредитною історією, а також орієнтація на великих клієнтів – юридичних осіб. Роздрібний сегмент цікавитиме кептивні лізингові компанії – наприклад компанії інтегровані в автомобілебудівні холдінги.
- розробка і впровадження низки фінансових заходів для зменшення ризику неповернення платежів: підвищення авансових внесків лізингоотримувачів (на 10-15%), підвищення процентних ставок (на 2-3%), скорочення термінів фінансування (до трьох років), скорочення середньої вартості лізингової угоди, підвищення попиту на більш дешеві види техніки.
- зміна структури лізингового портфелю за предметами лізингу: переорієнтування на більш ліквідні предмети лізингу; скорочення частки будівельної сфери, сільського господарства в структурі договорів фінансового лізингу; розвиток ринку б/в техніки тощо [8].
Таким чином, інноваційний розвиток економіки повинен відбуватися на основі залучення інвестицій, але повинні бути визначені пріоритети структурно-інноваційного оновлення галузей економіки, після чого проводитися модернізація високотехнологічної бази відповідних промислових підприємств. Зниження попиту на товари вітчизняного виробництва, а отже зменшення грошових надходжень послаблюють можливості підприємства оновлювати основні виробничі фонди за власний рахунок, що зумовлює необхідність використання зовнішніх інвестиційних джерел. Досвід розвинених європейських держав свідчить, що для фінансування оборотних коштів підприємці обирають кредит, а для оновлення основних засобів – лізинг. Ефективному оновленню основних фондів зазвичай передує час стабільного розвитку економіки, коли на підприємствах створюються умови для використання як власних джерел фінансування, так і залучення інвестицій із зовнішніх джерел. На інвестиційну складову відтворення основного капіталу значно впливає політико-економічна нестабільність у країні, що видно, зокрема, на прикладі вітчизняних лізингових компаній.
1. Єрохін С. А. Трансформаційний процес та його структуризація // Актуальні проблеми економіки. —2005. — № 2 (44)
2. Киндзерский Ю.В. Воспроизводство основного капитала в Украине в институциона-
льном аспекте // Научные труды ДонНТУ (Серия: экономическая) – 2007. – Вып. 31-3.
3. Плескач В.Л. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку малого підприємництва в Україні // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії:
Економічні науки (Вісник ДДФА: Економічні науки) – 2009. - № 1
4. Головчанская О.А. Особенности лизинговой деятельности в условиях фінансового кризисна в Украине [Електронний ресурс] – режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_25/golovch.htm
5. Лизинг экономические и правовые основы: Учеб. Пособие для вузов / [Карп М.В., Шабалин Е.М., Эриашвили Н.Д., Истомин О.Б.]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 191 с.
6. Волошина Н.А., Гірна В.В. Аналіз процесів відтворення основного капіталу в Україні // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії:
Економічні науки (Вісник ДДФА: Економічні науки) – 2010. - № 1
8. Офіційний сайт Українського обєднання лізингодавців - Дослідження ринку лізингу України за 2008 рік. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.leasing.org.ua/ua/bulletin/
М.В. Ключнікова
НТУУ «КПІ»
