18 січня 2011 в 17:51
Петро Олексійович Порошенко (26 вересня 1965, Болград Одеської області) — український політик, підприємець, міністр закордонних справ України (9 жовтня 2009 — 11 березня 2010), голова Ради Національного банку України. Заслужений економіст України. Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки. Засновник концерну "Укрпромінвест". Входить до числа найбагатших українців.
Батько Олексій Іванович (1936 р.н.) - генеральний директор концерну "Укрпромінвест"; мати Порошенко Євгенія Сергіївна (1937-2004); дружина Марина Анатоліївна (1962 р.н.) - лікар; сини Олексій (1985 р.н.) і Михайло (2001 р.н.); доньки Євгенія (2000 р.н.) та Олександра (2000 р.н.).
Після закінчення у 1989 році із відзнакою факультету міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Шевченка (спеціальність — економіст-міжнародник) вчився у аспірантурі. У 1989—1992 р. навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету ім. Шевченка. З 1990 по 1991 роки — заступник генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців "Республіка".
З 1991 по 1993 роки керував АТ "Біржовий дім "Україна". З 1993 по 1998 — був генеральним директором ЗАТ "Український промислово-інвестиційний концерн".
Порошенко стверджує, що свій перший капітал заробив на поставках в Україну какао-бобів — сировни для виробництва шоколаду. Згодом цей проект переріс у корпорацію Roshen, котра об'єднує шість комбінатів в Україні і фабрику в Липецьку. Окрім кондитерського і цукрового виробництва, "Укрпромінвест" імпортує і збирає автомобілі, випускає мікроавтобуси "Богдан". Порошенко також є власником телеканалу — "5 канал".
У 2002 році захистив кандидатську дисертацію "Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні". Кандидат юридичних наук. Автор монографій "Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин" та низки наукових публікацій. Співавтор підручника "Сучасні міжнародні економічні відносини".
Політична кар'єра На парламентських виборах 1998 року обіймав одинадцяту позицію у партійному списку СДПУ(О). Однак депутатський мандат Петро Олексійович здобув у мажоритарному окрузі N12 (Вінницька область). Входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, навіть був обраний членом Політбюро СДПУ(О). На початку 2000 року залишив СДПУ(О) і створив власну фракцію „Солідарність”, а згодом — партію "Солідарність". Остання восени того ж таки року увійшла до Партії регіонального відродженння "Трудова солідарність України" (згодом — Партія регіонів).
Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови. Через півроку Порошенко залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів. У грудні 2001 року партія "Солідарність" увійшла до виборчого блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", а Порошенко став керівником виборчого штабу блоку.
Після парламентських віборів 2002 року опозиційний блок Віктора Ющенка "Наша Україна" вперше одержав понад 25% голосів виборців. За списком "Нашої України" Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету (2002—2005) та фінансів (з 2006-2007).
Прихід Порошенка в політику завдав удару по його бізнесу через те, що він взяв участь в опозиційному політичному проекті Віктора Ющенко "Наша Україна". З липня 2004 року — заступник керівника штабу коаліції "Сила народу", з моменту створення партії Народний Союз "Наша Україна" — в її керівництві. 8 лютого 2005 року призначений на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
4 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього Державного секретаря Олександра Зінченка, 5 вересня 2005 подав заяву про відставку, щоб займана посада не вбачалась як можливість тиску на правосуддя. В кінці вересня подав позов на Олександра Зінченкадо суду. Суд зобовязав Зінченка принести публічні вибачення Порошенко, адже жодне з обвинувачень колишнього Державного секретаря не знайшло собі підтвердження і не було доведено в суді.
З 22 лютого 2007 року Порошенко голова Ради Національного банку України. 9 жовтня 2009 Верховна рада підтримала представлену президентом кандидатуру Петра Порошенка на посаду міністра закордонних справ, за це проголосували 240 депутатів. 23 грудня 2009 обрано Почесним професором Університету банківської справи Національного банку України.
