Для мене Новий рік вже багато років настає тільки тоді, коли я з’їм пару ложок олів’є, відкушу канапку з червоною ікрою, напишу на папірці бажання, спалю його в останню хвилину року, вкину попіл у келих з шампанським та вип’ю. А коли годинник б’є дванадцять останніх секунд року, що минає, маю поцілувати свою другу половину - щоб не розлучатися у наступному році.
Потім обов’язково танцюю до світанку, роблю селфі з подружками, дозволяю собі багато смачних страв та напоїв. А якщо відчуваю важкість у животі через настачу ферментів підшлункової залози, то вживаю Креон®, цей маст-хев у моїй аптечці перед будь-яким щедрим, не тільки новорічним, застіллями.
Ще одна з традицій стосується одягу. Як порадив мені один мольфар, в такі визначні періоди, як Новий рік чи Різдво, варто тримати увагу на своїх бажаннях. Відбувається певне програмування цілей на майбутнє. Для мене одним із пріоритетів є добробут, тому в новорічну ніч в моєму одязі завжди є монетка. Так робили українські дівчата з давніх-давен: зашивали в сукні монетку аби протягом наступного року не бідкатися на нестачу грошей.
А ще я ціную свої відносини з коханим. Тому на ранок Різдва під час сніданку я зв’язую наші з ним ложки й вилки. Так, як робили це здавна в Україні на знак того, що родина буде триматися купи.
