Інвестиційний шлях Кеннета Гріффіна до мільярдів

Відчувши смак успіху, молодий чоловік негайно вирішив, що відтепер саме заробляння грошей на біржі стане його долею. Через сімнадцять років, у 2003 році, Гріффін вперше з’явився в рейтингу найбагатших американців у тому самому журналі Forbes - з капіталом $650 млн. У свої 34 роки він став другим наймолодшим багатієм у рейтингу. У 2006 році його статки оцінювалися вже у $1,7 млрд., а в 2007 році вони перевалила за позначку в $3 млрд.

Кеннет Гріффін народився і виріс у Флориді. Він рано зацікавився комп’ютерами і математикою. Мати майбутнього мільярдера згадує, що коли Кен був підлітком, він нерідко просив відвезти його в магазин Computerland, де довго і занудно компостував мізки продавцям комп’ютерного обладнання. У старших класах він вже працював тестером на IBM: очевидно, пошук помилок доставляв йому особливе задоволення. "Кен не був типовим хлопцем, - згадує його тодішній приятель. - Він і спілкуватися волів з тими, хто старший за нього, і завжди знав, чого хоче добитися в житті. І ще в нього постійно виникали якісь ідеї". Однією з таких реалізованих ідей стало відкриття компанії Diskovery Educational Systems (саме так, з "помилкою" в назві) з продажу школам освітніх комп’ютерних програм. Ця компанія, заснована 17-річним Гріффіном, до цих пір успішно працює.

Інвестиціями майбутній мільярдер почав займатися ще в Гарварді (який закінчив всього за три роки), в перерві між заняттями. Для початку він випросив $265 тис. у своєї матері, бабусі і ще двох знайомих "інвесторів" і відкрив на ці гроші два інвестиційні фонди. Фондами він керував в буквальному сенсі з своєї кімнати в гуртожитку Cabot House. Гріффін навіть встановив на вікні супутникову тарілку для того, щоб отримувати на свій комп’ютер свіжі дані про торги. Через місяць, коли на ринку вибухнула криза 1987 року, Гріффін заробив перші серйозні гроші. А до випускного курсу він вже заробив свій перший мільйон - в основному працюючи з конвертованими облігаціями (паперами, які можна конвертувати з облігацій в акції).

Разом зі ступенем бакалавра з економіки Гріффін отримав подарунок. Робота його фонду привернула увагу відомого чиказького інвестора Франка Мейєра (Frank C. Meyer), власника фонду Glenwood Capital. Мейєр виділив Гріффіну $1 млн. і запропонував спробувати повторити студентські успіхи в подвоєнні капіталу, що той досить швидко і зробив за допомогою написаної ним комп’ютерної програми для торгівлі на біржі.

У міру того, як слава Гріффіна поширювалася, інвестори десятками несли йому свої кошти, також сподіваючись, що він збільшить їхні капітали. У підсумку, 1 листопада 1990 Гріффін заснував фонд, який його прославив в інвестиційному світі - Citadel ("Цитадель") з капіталом $4,2 млн. Назву він вибрав не випадково: воно повинно було підкреслити силу компанії в період кризи.

У перші два роки фонд повністю виправдовував свою назву: у 1991 році він заробив 43% річних, у 1992 році - 40,7%, в 1993 році - 23,5%. Проте в 1994 на ринку конвертованих облігацій вибухнула криза і фонд втратив 4,3%. Інвестори почали забирати гроші, що для Гріффіна стало важким ударом по самолюбству. "Кен тоді сказав мені, що не допустить того, щоб подібне повторилося знову", - згадує Мейер.

Як і інший відомий американський інвестор, Джеймс Саймонс, Гріффін в роботі Citadel дотримується математичних методів - позначається його любов до цифр і логіки. Правда сам він уже кілька років як не торгує на біржі, довіряючи це робити тим, у кого це виходить краще - в основному комп’ютерам. Як і Саймонс, він активно залучає до роботи фонду математиків і фізиків (їх у компанії працює 72 людини) і більше покладається на комп’ютерні моделі, ніж на живих трейдерів з усіма їхніми помилками і стресами. Математичний відділ компанії сидить на 36-му поверсі будівлі Citadel, і в цьому приміщенні всі стіни покриті спеціальним легкозмиваючим матеріалом, що дозволяє писати складні формули прямо на білих стінах. Подібна дошка стоїть і в кабінеті самого Гріффіна, і він нерідко береться за старе і сам виводить складні рівняння.

Два основних фонди, через які Citadel торгує на біржах, називаються Kensington Global і Wellington. Зараз на Citadel припадає 2-3% денного обороту торгів на Нью-Йоркській, Лондонській і Токійській біржі (близько 70 млн. акцій), майже 10% ринку казначейських облігацій і близько 15% ринку опціонів. На ринку опціонів Citadel - єдиний хедж-фонд, який може дійсно серйозно на впливати на торги.

Фонд не обмежує свою торгівлю перерахованими інструментами, а заробляє буквально на всьому, що продається і купується: від ф’ючерсів на газ до валюти.

Розрахунок Гріффіна на математичні моделі себе виправдовує. Kensington, найбільший фонд Citadel, протягом останніх дев’яти років у середньому приносить інвесторам прибуток у 22% на рік. І це - після вирахування комісійних, які, як можна легко здогадатися, значно вищі, ніж у середньому по ринку. Якщо більшість фондів слідують правилу "2 і 20" - тобто 2% складає плата за управління коштами і 20% фонд бере собі з заробленого прибутку, то інвестори Citadel ще в 2005 році платили фонду за управління 8,75% від переданих коштів. При цьому слід врахувати те, що Citadel - це саме хедж-фонд: він розрахований на інвесторів, які готові вкласти не менше $1 млн. і погоджуються з тим, що їхні гроші можуть брати участь у досить ризикованих (але приносити високий дохід) операціях.

Сам Гріффін говорить, що не хоче, щоб Citadel залишався тільки хедж-фондом, навіть таким, у якому працює близько тисячі чоловік у шести офісах по всьому світу, а активи під управлінням становлять близько $20 млрд. Він плекає амбітні плани побудувати на фундаменті Citadel потужний фінансовий інститут, такий як Goldman Sachs або Morgan Stanley, який би займався всіма видами інвестицій.