Інвестиції.орг

Kyiv, Oct 21 05:33 | London, Oct 21 03:33 | New York, Oct 20 23:33
Shanghai, Oct 21 11:33 | Tokyo, Oct 21 12:33 | Sydney, Oct 21 14:33

Зарубіжний досвід активізації інноваційної діяльності на підприємствах





Зарубіжний досвід активізації інноваційної діяльності на підприємствах

В період переходу до ринкової економіки великого значення набуває процес активізації інноваційної діяльності.



Як свідчить статистика багато підприємств не використовує інноваційні розробки через низку факторів, які стримують інноваційну діяльність, особливо під час фінансової кризи. Країни з ринковою економікою нашли вихід з кризового стану. Вони впровадили зміни в законодавстві, організаційній та фінансовій сфері підприємств, що стимулюють активізацію інноваційної діяльності. Аналіз такого зарубіжного досвіду та його подальше врахування українськими підприємствами дозволить випускати їм конкурентоспроможну продукцію на світовий ринок.

Можна виділити декілька груп факторів впливу на інноваційну діяльність, що сприяють активізації інноваційної діяльності: економічні, організаційні, законодавчі та соціальні фактори. До першої групи факторів відносять: наявність резерву фінансових, матеріально-технічних засобів, прогресивних технологій, наявність необхідної господарської і науково-технічної інфраструктури, матеріальне заохочення за інноваційну діяльність.
 
До організаційних факторів активізації інноваційної діяльності можна віднести: гнучкість оргструктури, демократичний стиль керування, перевага горизонтальних потоків інформації, самопланування, допущення коректувань, децентралізація, автономія, формування цільових проблемних груп.
 
До законодавчих факторів можна віднести: законодавчі міри (особливо пільги), що заохочують інноваційну діяльність, державна підтримка інновацій.
 
До соціальних факторів впливу на інноваційну діяльність можна віднести: моральне заохочення, суспільне визнання, забезпечення можливостей самореалізації, звільнення творчої праці, нормальний психологічний клімат у трудовому колективі.
 
В різних країнах світу використовують різноманітні фактори впливу на інноваційну діяльність. Так лідерами у виробництві високо конкурентної наукової продукції є такі країни, як США і Японія. На думку експертів приблизно 80 % усіх інноваційних продуктів світі створюється саме в США. Це пояснюється тим, що витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи є дуже значними і становлять понад половину витрат на НДДКР розвинених країн.
 
Така увага до НДДКР привела до того, що в США продається 90 % нових товарів і тільки 10 % старих, що надійшли на ринок більше як 5 років тому [1].
 
Німеччина, Англія і Франція разом із США і Японією складають технологічне ядро світового розвитку. Ці країни займають відповідно місця лідерів у світі з абсолютного розміру витрат на НДДКР. З федерального бюджету НДДКР фінансується на 35—45 %. Частка продукції, що спрямовується на експорт, становить 20—25 % ВВП.
У зарубіжних країнах податкові пільги орієнтовані на сприяння реалізації досягнень науково – технічного прогресу. У зарубіжній практиці накопичений достатньо великий досвід із застосування податкових стимулів [2, с. 70]. Так у США, Німеччині, Італії, Японії, Бразилії здійснювалось пільгове оподаткування. В США для виходу з кризи було скасовано оподаткування юридичної форми ризикового капіталу.
 
У Бразилії також проводилось пільгове оподаткування підприємств, що займались інноваційною діяльності: скорочення до 50% податку на прибуток при покритті витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в галузі електроніки та звільнялось від сплачення податку в розмірі 15 % продукції цієї галузі.
 
Ситуація, яка склалася в Україні свідчить про те, що підприємства які займаються впровадженням інновацій несуть однакове податкове навантаження з тими підприємствами, які не займаються впровадженням інновацій. Тому перетворення у податковій системі, які сприятимуть зниженню податкового навантаження на інвесторів, будуть сприяти прискоренню оновлення техніки і технологій [3, с. 83].
 
В Німеччині держава оплачувала витрати, що стосувались технічної експертизи та патентування.
 
За даними впливового Інституту Статистики, наприкінці 2009 року показник наукоємності валового внутрішнього продукту становив 1,14 %, що  у 2-2,5 разу менше, ніж у провідних країнах світу (наприкінці 90-х років у США наукоємність ВВП становила 2,63 %, Японії - 2,80, Франції - 2,25 %). Водночас витрати на наукові та науково-технічні роботи в розрахунку на одного виконавця  в Європі складають 177 тис.дол.США у рік, а в  Україні лише 29,1 тис. доларів США [4].
 
У Великобританії держава гарантує повернення 70% вартості позик, які надаються венчурним фірмам та відшкодовує до 50% всіх витрат на нововведення та проводить субсидування малих інноваційних фірм.
В Італії надається субсидія в розмірі 25% (32% для південних районів) від вартості електронно-обчислювальної техніки для малих та середніх підприємств, а також дозволяється прискорена амортизація на час технічного переоснащення по 15 відсотків на рік на 3 роки з моменту придбання основних засобів. У Великобританії дозволяється списання витрат на НДДКР на собівартість продукції.
 
В Німеччині підприємствам, що займалися інноваційною діяльністю надавались дотації на підвищення кваліфікації науково – дослідного персоналу.
 
Враховуючи дослід іноземних країн у сфері активізації інноваційної діяльності Україна спроможна застосувати деякі з методів покращення інноваційної активності. Це дозволить їй стати конкурентноспроможною на світовому ринку товарів та послуг, зокрема:
 
- Зниження податкової ставки з податку на прибуток в розмірі встановленому державою на рівні певної відсоткової ставки в залежності від вартості придбаного інноваційного обладнання чи технології;
 
- Зменшення податкової ставки для малих та середніх підприємств, які активно використовують та впроваджують інновації;
 
- пільгове оподаткування підприємств, що займались інноваційною діяльністю;
 
- пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті використання патентів, ліценцій, ноу-хау;покращення організаційної структури підприємства, швидка адаптація до змін у зовнішньому середовищі;мотивація працівників, що пропонують певні інноваційні розробки, можливі для використання в подальшій діяльності підприємства;забезпечення можливості самореалізації працівників на підприємстві.
 
 
Література
1. OECD Science, Technology and Industry Scoreboard, 2009. – 145 p. – http://www.oecd.org
2. Дем’янюк О. Б. Податкові важелі стимулювання інноваційної діяльності / О. Б. Дем’янюк // Інноваційна економіка. - 2010. - № 2. – С. 68 – 71.
 

3. Король В. С., Державна політика сприяння розвитку малого підприємництва на регіональному рівні / В. С. Король // Інноваційна економіка. - 2009. - № 4. С. 82 – 84.
4.
www.nauka-info.com.ua


С.Ю.Гвоздю

НУ «Львівська політехніка»

Зарубіжний досвід активізації інноваційної діяльності на підприємствах


Завантаження коментарів...

Назад

Новини
Інвестування
Аналітика
 
Купити рекламу на порталі ІНВЕСТИЦІЇ.орг


 
Економічний календар
Інвестиційні проекти
Каталог підприємств
Оголошення

Фраза дня

Любов - це безцінний дар. Це єдина річ, яку ми можемо подарувати і все ж вона у тебе залишається.

Лев Толстой
Економічний календар
 
 
Підписатись на матеріали

Тут ви можете підписатись на отримання матеріалів на електронну пошту, введіть свою електронну пошту


  

ІНФОРМАЦІЙНИЙ РЕСУРС 'ІНВЕСТИЦІЇ' - ЦЕ НАЙСВІЖІША ТА НАЙАКТУАЛЬНІША ІНФОРМАЦІЯ З ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИНКІВ
   
ІНФОРМАЦІЯ ІНВЕСТУВАННЯ ІНДИКАТОРИ  УКРАЇНА ІНДИКАТОРИ  СВІТ Послуги
    Створення сайту - Іннеті