Ідентичність держави підкреслюється багатовіковими культурними традиціями та неповторністю природних ландшафтів, наявність котрих акцентує на необхідності подальшого розвитку туристичної галузі. Будь-яка сфера діяльності на сьогоднішній день потребує високорозвиненої інфраструктури, котра забезпечуватиме високоефективні взаємозв’язки між учасниками ринку.
Сучасне трактування поняття «туристична інфраструктура» висвітлено у працях Ткаченко Т.І., котре включає усю сукупність підприємницьких (комерційних) і непідприємницьких (некомерційних) інституційних структур, а також ресурсний потенціал, які в комплексі створюють умови для здійснення туристської діяльності (туристського руху) і туристичної діяльності (бізнесу). [1. с.132].
Туристична інфраструктура являє собою складну систему котра для забезпечення своєї життєдіяльності залучає сукупність галузей, матеріальної і нематеріальної сфер діяльності, що в безпосередній або опосередкованій мірі організовують та обслуговують індустрію туризму, туристську діяльність в цілому.
ХХІ століття характеризується стрімким зростанням туристського руху, котрий за обсягами доходів випередив такі провідні галузі як нафтовидобування та автомобілебудівну. Щорічні доходи від міжнародного туризму становлять близько 500 млрд. дол. За рахунок зростання добробуту населення та відкритості міжнародних кордонів, доступності інформації, кількість подорожуючих збільшується щорічно на 5-7% та становить 700 млн. чол. За офіційними прогнозами до 2020 року доходи від туристичної сфери досягнуть 3 трлн.дол. [2.с.191]. Згідно статистичних даних Всесвітньої організації туризму на туризм припадає близько 7% усіх світових інвестицій, 12% валового світового продукту, котрі приносить понад 5% усіх податкових надходжень.
Привабливість розвитку туристичної сфери зумовлена високою рентабельністю галузі, котра характеризується коротким терміном окупності, необхідністю незначних у порівнянні з промисловістю капіловкладень, динамічним зростанням попиту. Поява високорозвинених туристичних комплексів сприяє розвитку не лише інфраструктури держави, а саме - створенню нових підприємств торгівлі, закладів харчування та проживання туристів, удосконалення систем комунікацій, розвитку транспортної, будівельної галузей, збільшенню виробництва різноманітних товарів та послуг, а й дає змогу вирішити питання зайнятості населення та збільшення платоспроможності попиту. Згідно економічних розрахунків створення одного робочого місця в сфері туризму в 20 разів менша, ніж у промисловості. Від функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність більше 40 галузей економіки України та близько 10-15% її населення [3].
1. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу / Ткаченко Т.І. – 2-ге вид., випр. та доповн. – К.: Київ. Нац. Торг. – екон. ун-т, 2009. – 463с.
2. Бороденко Л.И. Улучшение качества гостиничных услуг / Бороденко Л.И. - Культура народов Причерноморья. – 2002. - № 34. –191 с.
Б.Р. Брунець
НУ «Львівська політехніка»
