Такий стан речей проявляється у кризі ідентичності, людини, суспільства, природи, культури.
Отже існує потреба здійснення культурно-економічної дифузії з метою подолання наслідків та суперечностей глобалізації, закладання надійних підвалин для оптимістичної версії майбутнього. Задовольнити таку складну потребу можливо виключно інноваційним способом – шляхом створення людиноцентричних, людинолюбних, заснованих на одночасному виконанні економічної та культурної функцій підприємств-мікроцивілізацій, призначених для забезпечення економічного розвитку і зростання, вивільнення особистості, урізноманітнення форм та ускладнення середовища існування, підвищення повноти буття. Підприємство-мікроцивілізація - це суб’єкт культури, що утворюється внаслідок ускладнення господарського суб’єкту за рахунок виконання культурної функції – переоцінки цінностей щодо пріоритетів діяльності на користь розбудови та ускладнення світу людини.
За нашим уявленням, підприємство-мікроцивілізація – це особливий, окремий, самодостатній, замкнений, цілісний світ, що функціонує на мікрорівні з метою збереження і розвитку людини, природи, суспільства у межах, на який поширюється його вплив. Вважаємо, що виключно на мікрорівні – рівні безпосередньої зустрічі з реальністю, можливе досягнення свободи, прийняття, довіри, самоорганізації, прямої дії, творчості. Саме тут відбувається взаємодія, взаємозв’язок, взаємовплив учасників та середовища, ширше – встановлюється взаємність, яку за допомогою інтелекту і свідомості можна трансформувати у систему ефективного управління. Підприємства-мікроцивілізації внаслідок вирощування інститутів активного громадянства і культурного лідерства перетворюються на культурного лідера – суб’єкта культури, що визначає майбутнє.
Організації, в яких не визнається цінність людини, є не-цивілізаціями. Вони існують у вигляді мікроімперій (за умови наявності спільної об’єднуючої ідеї) та примітивів. Різниця між мікроімперіями та примітивами полягає у ступені генерування порядку/хаосу (мікроімперії формують більш організовані середовища, тоді як примітиви - здебільшого хаос). Особливістю організаційної динаміки є те, що підприємства, які втрачають якість людиноцентричності, людинолюбності і/або економічну ефективність і/або виконання культурної функції перетворюються з мікроцивілізацій на не-цивілізації. За умови визнання та практичного втілення принципу центрального місця людини у світобудові можливий процес трансформації підприємства-не-цивілізації на мікроцивілізацію.
Загалом, зараз підприємства-мікроцивілізації можуть утворитися таким чином:
1) з економічно ефективних не-цивілізацій (близько 50 % підприємств);
2) з протомікроцивілізацій – людиноцентричних економічно ефективних господарюючих суб’єктів, яких за нашими оцінками близько 1% від загальної сукупності підприємств;
3) шляхом безпосереднього започаткування у якості підприємства-мікроцивілізації (внаслідок розробки реалізації на практиці положень концепції «підприємство як мікроцивілізація»[1]).
Виявлення підприємства-мікроцивілізації здійснюється на основі застосування кількісного та якісного методу ідентифікації мікроцивілізацій.
Створенню та функціонуванню підприємств-мікроцивілізацій можуть завадити такі проблеми:
1) аномія та атомізація суспільства внаслідок кризи людяності;
2) фінансово-економічна криза, яка робить неефективною діяльність підприємств щодо отримання ресурсів для функціонування та розвитку;
3) волюнтаризм та безвідповідальність власників перед колективом (вирішення можливе на основі перегляду питання про власність на користь більш справедливого її розподілу між громадянами мікроцивілізації);
4) формалізм щодо вирощування інститутів активного громадянства та культурного лідерства;
5) відсутність відповідальної особи, або спеціалізованої-цивілізаційної служби, що має забезпечити процес цивілізаційних змін на підприємстві;
6) декларування принципу людиноцентричності замість його втілення;
7) низький рівень розвитку людського, соціального капіталу.
Загалом, для забезпечення умов цивілізаційного переходу до суспільства знань перспективним є створення інноваційної форми культурно-економічної діяльності на мікрорівні у виді підприємства-мікроцивілізації. Це дасть змогу, з одного боку, надати економіці гуманістичного характеру, а з іншого - зберегти та розвинути людину, суспільство, природу, культуру.
Література
1. Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Підприємство як мікроцивілізація // Монографія [Текст] / С. Л. Благодєтєлєва-Вовк. – Черкаси : Брама – Україна, 2010. – 402 с.
С.Л. Благодєтєлєва-Вовк
Черкаський державний технологічний університет
