Визначені актуальні проблеми розвитку авіаційної галузі України, зокрема:
1. Морально та фізично застарілий парк повітряних суден та основних фондів загалом. Недопуск значної частини ПС українських авіакомпаній до здійснення польотів у Західну Європу з урахуванням вимог ІСАО та EASA Вирішення цієї проблеми можливе за рахунок:
-створення потужних інвестиційних фондів для інвестування державних програм у сфері авіації, оновлення парку ПС із залученням інвестицій на придбання нових більш економічних та екологічних ПС вітчизняного чи закордонного виробництва, або використання лізингу ПС;
-впровадження повітряних суден вітчизняного виробництва та сучасних повітряних суден закордонної розробки, створення потужної системи державного і недержавного лізингу із використанням банківських кредитів;
-створення національної незалежної системи сертифікації авіаційної техніки на базі вітчизняних науково-експериментальних центрів.
2. Недостатній рівень розвитку інфраструктури регіональних та міжнародних аеропортів України. Шляхи вирішення проблеми:
-затвердження концепції розвитку аеропортів;
-розвиток мережі вузлових аеропортів та створення національного вузлового аеропорту (хабу) на базі аеропорту «Бориспіль»;
-підготовка техніко-економічних обґрунтувань, проектної документації, розробка механізмів фінансування комплексних проектів розвитку інфраструктури аеропортів;
-оновлення та модернізація об’єктів наземної інфраструктури, а також будівництво нових терміналів.
3. Невідповідний рівень технології організації процесу перевезень, недостатнє інформаційне забезпечення.
Основними напрямками розв’язання проблеми є:
-впровадження глобальних супутникових систем СNS/АTМ для обслуговування повітряного руху, проведення автоматизації та комп’ютеризації авіакомпаній на рівні міжнародних стандартів;
-запровадження розвиненої ефективної комп’ютерної мережі для підвищення якості обслуговування;
-створення системи транспортно-логістичних комплексів (для скорочення часу доставки, зниження затрат на перевезення та оптимізації тарифів) і подальший розвиток інформаційних та логістичних технологій.
4. Недостатній розвиток мережі маршрутів транспортних перевезень. Ситуацію можна покращити через:
-укладення різного роду угод з іншими авіакомпаніями з продажу комерційних прав (інтерлайни, угоди щодо блок-місць, маркетингові угоди, код-шерінгові угоди, угоди про спільну експлуатацію авіаліній);
-створення авіаційних альянсів або приєднання до вже існуючих.
5. Недостатні темпи інтеграції транспортно-дорожнього комплексу України до європейської та світової транспортних систем. Шляхи розв’язання:
-створення сильного, конкурентоспроможного національного повітряного перевізника;
-реалізація положень Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року та національних програм в частині розвитку авіаційного транспорту, забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки шляхом розвитку механізмів нагляду та контролю.
6. Невідповідність законодавства України в сфері авіації міжнародним та європейським вимогам. Ця проблема вирішується через:
-завершення побудови системи державного регулювання та національної нормативної бази;
-удосконалення механізмів державного регулювання в авіаційної галузі;
-удосконалення національного законодавства ЦА відповідно до міжнародних вимог, JARів (Спільних авіаційних вимог Європейського Союзу) для набуття повного членства України в спеціалізованій регіональній організації –
Об’єднаних авіаційних властях (JAA);
-внесення змін у діюче законодавство щодо не оподаткування доходу від інвестиційної діяльності для залучення додаткових інвесторів у галузь авіаперевезень.
Вищезазначені проблеми авіатранспортного комплексу України суттєво впливають на інвестиційну привабливість цієї галузі, а отже, і на можливість залучення додаткових інвестиційних ресурсів. Власне на вирішення цих актуальних проблем і повинна бути спрямована інвестиційна діяльність підприємств авіаційної галузі.
У той же час самим авіапідприємствам необхідно розробляти власні програми розвитку із врахуванням інтересів окремих авіакомпаній, інвесторів, держави та регіону, що обслуговується, оскільки це також впливає на обсяги залучених інвестиційних ресурсів.
В основному, інвестиційна діяльність вітчизняних авіатранспортних підприємств спрямовується на оновлення морально та фізично застарілого парку повітряних суден, розбудову інфраструктури аеропортів та модернізацію основних фондів. І, оскільки авіатранспортна галузь є надзвичайно капітало- та наукоємною галуззю, актуальною залишається проблема підвищення інноваційності діяльності авіатранспортних підприємств України для забезпечення економічної ефективності їх діяльності, а також конкурентоспроможності як окремих підприємств ЦА на національному та міжнародному ринках авіаперевезень, так і авіаційної галузі в цілому. Це створить основу для стабільного та динамічного економічного зростання вітчизняної галузі повітряних перевезень, надасть змогу реалізувати широкомасштабну організаційно-економічну та техніко-технологічну модернізацію підприємств авіатранспортної промисловості.
Для підвищення конкурентоспроможності національної економіки необхідним є формування національної інноваційної системи, розширення інвестиційних можливостей для реалізації інноваційних проектів, але це поки що неможливо здійснити в повному обсязі за існуючого рівня інноваційної активності підприємств. Для повноцінної інтеграції України у світовий економічний простір необхідно підвищити частку інноваційної продукції у сукупному продукті та збільшити обсяги надання високотехнологічних послуг, зорієнтувати інвестиційні процеси на структурну перебудову національної економіки на новій технологічній основі для посилення конкурентних позицій національних підприємств на світовому ринку в довгостроковій перспективі, та зменшення рівня втрат за умов дії негативних чинників глобального середовища. Реалізація адаптаційних заходів в напрямку інтеграції авіатранспортної системи України до європейської та світової транспортних систем передбачає використання сучасної інноваційно-інвестиційної моделі розвитку авіатранспортних підприємств з огляду на інтеграційні та глобалізаційні тенденції в сфері авіації.
Зроблено висновок, що авіапідприємства є об’єктами з особливими умовами інвестування, оскільки іноземні інвестиції ними залучаються з дозволу уряду України. На даний момент можна відзначити недостатній рівень бюджетного та позабюджетного фінансування розвитку авіатранспортної інфраструктури, що пов’язано із невисокими обсягами інвестування авіаційної галузі, особливо в умовах подолання негативних наслідків фінансово-економічної кризи. Підвищується роль приватного капіталу як одного із найважливіших фінансових джерел підтримки та розвитку інновацій в авіатранспортній сфері.
Список літератури
1. Деділова Т. В. Стратегічне управління інноваційною діяльністю промислових підприємств України : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.02 / Т. В. Деділова; Нац. техн. ун-т "Харк. політехн. ін-т". – Х., 2006. – 20 с.
2. Буглак О. В. Забезпечення інвестиційної привабливості авіатранспортних підприємств : автореф. дис... канд. наук: 08.00.04 / О. В. Буглак; Національний авіаційний унів-тет. – К., 2008. – 20 с.
Л.Л. Литвиненко
Національний авіаційний університет
