У нашій країні майже половина всіх платежів і розрахунків здійснюється готівкою, тоді як у країнах з розвинутою ринковою економікою - не більше 3-5%. Надмірно велика частка готівкового обороту зумовлена не потребою поліпшення платежів і розрахунків у країні, тим більше не поглибленням та розширенням сфери ринкових реформ, а насамперед інтересами і вимогами тіньовиків. Намагаючись приховати свою бізнесову діяльність, вони не бажають, щоб здійснювані ними операції, серед яких немало сумнівних, незаконних, оплачувалися безготівково, відображалися на їх рахунках у банку, підлягали контролю з боку правоохоронних органів і оподаткуванню[1].
Оскільки Україна дедалі більше втягується в глобалізаційні процеси і відгородити себе від усього світу не може, головні зусилля держави повинні бути скеровані на вироблення власної економічної політики, яка б відстоювала і захищала свої національні інтереси, законні права суб‘єктів господарської діяльності на рівноправну, взаємовигідну співпрацю. А це, своєю чергою, може бути гарантовано лише у разі створення в нашій країні сучасної ринкової економіки і відповідного механізму регулювання економічних відносин, наближення їх до світових стандартів, усунення залишків адміністративної системи, формування сучасної ринкової фінансової, банківської, страхової систем та ін.
Вихід української економіки з тіні можливий тільки за умов стимулювання з боку держави процесів легальних заощаджень і накопичень середнього класу.
Україна поступово повертає довіру міжнародних фінансових інститутів, бо своєчасно виконує свої боргові зобов‘язання. Так, у 2010 році Україна повернула довіру не тільки міжнародних фінансових інститутів, але й інвесторів. Виконання зобов‘язань перед кредиторами свідчить, в першу чергу, про те, що економіка України поступово долає наслідки економічної кризи і починає наповнювати держбюджет.
У січні-лютому 2011 року на погашення і виплату відсотків за державним боргом було витрачено 7,32 млрд. гривень. Витрати на обслуговування держборгу склали 1,5 млрд. гривень, у тому числі за внутрішнім - 1 млрд. 9,9 млн. гривень, за зовнішнім - 495,1 млн. гривень Держбюджет-2011 передбачає залучення країною за рахунок розміщення облігацій державної зовнішньої позики 4,5 млрд. доларів, а також 500 млн. доларів - від Світового банку [2].
Бюджетне і податкове регулювання – один із двох класичних методів впливу держави на фінансову безпеку.
Одним з показників, що характеризує бюджет держави, є відношення обсягу бюджету до ВВП [3, с.24].
Реальний валовий внутрішній продукт України в січні 2011 року зріс порівняно із січнем 2010 року на 5,1%. ВВП України в 2010 році виріс, згідно з попередніми даними Держстату, на 4,2%, а його номінальне значення збільшилося на 18,9% і досягло 1 трлн. 85,935 млрд. гривень. При цьому в четвертому кварталі 2010 року темпи його зростання уповільнилися до 3% з 3,5% у третьому кварталі і 6% - у другому. Прогнозується зростання номінального ВВП в 2011 році до 1,253 трлн. гривень, реального ВВП - 4,5% [4].
На думку експертів тіньові структури контролюють більше половини ВВП України, значну частку торгово-фінансових операцій. Від обсягів тіньової економіки залежить суверенітет України, бо для тіньовиків незалежність України не має цінності [3, с.84].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України. / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. К., 2001. – 19 с.
3. Сухоруков А.І., Ладюк О.Д. Фінансова безпека держави. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192с.
Н.В.Наконечна
ЛДУВС
