Стан ринкової економіки в Україні посилює необхідність теоретичного дослідження значної кількості питань, пов’язаних з виробництвом та реалізацією товарів на зовнішньому і внутрішньому ринках.
В зв’язку з цим доцільно згрупувати чинники, що впливають на зниження ефективності експортного потенціалу нашої держави. Сюди можна віднести:
- загальний стан економіки країни;
- великий зовнішній борг;
- рацональність управління зовнішньоекономічною діяльністю;
- нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності;
- невисокі конкурентні можливості продукції вітчизняних підприємств;
- перевищення собівартості більшості товарів рівня ціни на світововому ринку;
- невідповідність товарів українськиого виробництва світовим стандартам;
- недостатня гнучкість регулювання основних товарних ринків на національному рівні;
- економічне становище торгових партнерів;
- дискримінаційна (конкурентна) політика окремих держав;
- стан економіки торгових партнерів.
На сьогоднішній день частка України у світовій торгівлі в десятки разів нижча, ніж у промисловому виробництві.
Свої зовнішньоторговельні операції Україна здійснює більш ніж з 190 країнами світу, проте цього недостатньо. У торговій політиці України з іншими країнами світу усе ще прослідковуються різного роду обмеження: ліцензії, квоти, податки і інші заходи, хоч перевага віддається політиці вільної торгівлі [1].
Аналіз особливостей розвитку зовнішньої торгівлі України в 2010 році показує, що поруч з такими відносно позитивними змінами, як збільшення товарообігу, ріст обсягів наданих послуг, зменшення бартерізації торгівлі – мають місце такі деструктивні процеси, як зменшення фізичних обсягів експорту й імпорту багатьох видів продукції, переважно сировинний характер збуту при подальшому витисненні з внутрішнього ринку вітчизняної продукції, відтік капіталу за кордон.
У ситуації, що склалася на ринку, основне стратегічне завдання для України - перехід до розвитку економіки, орієнтованої не тільки на внутрішнє виробництво, а й на експорт. Тобто, товарів здатних конкурувати на міжнародному ринку. Шляхами нарощування експорту можуть бути:
- сприяння розвитку найбільш ефективних фірм і підприємств;
- стимулювання та підтримка приватного вітчизняного капіталу державою;
- сприяння в підвищенні рівня кваліфікації експортерів;
- створення іміджу, інвестиційних та технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг на світовому ринку;
- спрямованість експортної спеціалізації галузей
Таким чином, в Україні є великий, проте неповно працюючий у даний час економічний потенціал. Проблеми його задіяти в більшій мірі є проблемами управлінськими. Визначивши відповідну модель управління, мобілізувавши всі ресурси держави можна в оптимальний термін провести реструктуризацію економіки і підвищити імідж України як на світовому ринку, так і на внутрішньому.
Соколенко С. І. Глобалізація і економіка України /С.І..Соколенко – К.: Логос, 2009.
Н.С.Тимошик
Тернопільський національний технічний університет
імені Івана Пулюя
