За підрахунками експертів, для модернізації ЖКГ Україні необхідно 150 млрд. доларів - більше 100% ВВП України [1]. Реальним джерелом вирішення цих проблем можуть стати приватні інвестиції, як вітчизняні, так і іноземні.
Питання залучення інвестицій у ЖКГ сьогодні стало особливо актуальним, адже держава не в змозі забезпечити фінансування галузі, а власних ресурсів підприємств ЖКГ не вистачає. Дану проблему досліджували такі науковці, як Адамов Б.І., Гайко Є.Ю., Геєць В.М., Данилишин Б.М., Куценко В.І. та інші. Проте з огляду на ситуацію, яка сьогодні існує у сфері ЖКГ, можна стверджувати, що конкретного механізму залучення у галузь приватних інвестицій так і не розроблено.
Метою даної статті є обґрунтування ефективного механізму залучення приватних інвестицій до розвитку житлово-комунальної галузі.
У зарубіжній практиці під інвестиціями розуміють здебільшого вкладення для придбання цінних паперів. У вітчизняній практиці поняття інвестицій асоціюють з капітальними вкладеннями у відтворення основних фондів. Це зумовлено кризовим станом вітчизняних підприємств, в тому числі у сфері ЖКГ, де можливі інвестиції на підтримку діючих, але технічно відсталих виробничих фондів. За стабільної економіки всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями [2, 8].
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об‘єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [3]. Таким чином, вкладаючи кошти в певний об’єкт інвестори, насамперед, розраховують на отримання прибутку. Проте, житлово-комунальне господарство є життєзабезпечуючою сферою, яка впливає на якість життя населення, здійснення господарської діяльності підприємствами, установами, організаціями. Специфіка даної галузі вимагає пошуку оптимального механізму залучення інвестицій, який би враховував соціальний характер господарства та створював сприятливі умови для приватних інвесторів.
Під механізмом залучення інвестицій ми розуміємо саме фінансовий механізм, який виступає засобом реалізації фінансової політики держави. На сьогодні в економічній літературі не має єдиного підходу до визначення фінансового механізму. Спробу узагальнити відомі визначення фінансового механізму, враховуючи сучасні умови розвитку економіки, зробив А. Данілов. Він погоджується з класичним визначенням фінансового механізму О. Василика, який дане поняття характеризує як комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку і соціальних потреб громадян. Тобто це методичні, організаційні та правові заходи, які регулюють фінансові відносини для досягнення визначених цілей. А призначення фінансового механізму зводиться до двох функцій – фінансового забезпечення і фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі [4, 60-62].
З метою забезпечення розвитку житлово-комунальної галузі, підвищення якості комунальних послуг та максимального задоволення потреб споживачів, держава повинна удосконалити механізм залучення приватних інвестицій у ЖКГ.
Загалом, сфера ЖКГ є надзвичайно привабливою для бізнесу, оскільки попит на житлово-комунальні послуги буде завжди. Це дає змогу здійснювати надійні вкладення на довгий термін, навіть під незначні проценти. А тому інвесторам можна розраховувати на стабільні довготривалі прибутки. Залучення приватних інвесторів сприятиме створенню конкурентного середовища серед постачальників комунальних послуг.
Платою за входження на ринок ЖКГ для інвесторів на початковому етапі є високі ризики, зумовлені відсутністю довготривалих макроекономічних прогнозів, нестабільністю тарифної політики, довготривалим терміном окупності інвестиційних проектів, ризиками втрати інвестицій у зв’язку з непрозорою політикою місцевих органів влади. [5].
Таким чином, першочерговим завданням держави є зменшити наявні ризики з метою прискорення залучення приватного інвестора в галузь, а саме: врегулювання тарифної політики на середньо- та довгострокову перспективу, розробка проектів із залученням приватних інвесторів на конкурсних засадах, удосконалення законодавчої бази з питань захисту прав інвесторів, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів.
На нашу думку, в сучасних умовах оптимальним механізмом буде залучення приватних інвестицій в рамках державно-приватного партнерства. Враховуючи вищевказане, при використанні механізму державно-приватного партнерства забезпечується основне призначення фінансового механізму – приватні інвестиції сприяють фінансовому забезпеченню ЖКГ необхідними ресурсами для модернізації основних фондів, відновлення об’єктів ЖКГ, і як наслідок підвищення якості наданих послуг, а роль держави зводиться до фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у галузі. Інструментами та важелями фінансового регулювання держави, які стимулюватимуть чи, навпаки, стримуватимуть залучення інвестицій у галузь, зокрема, є податкові ставки та пільги, тарифи.
При цьому фінансові відносини регулюються законом України «Про державно-приватне партнерство», який передбачає методичні, організаційні та правові заходи залучення приватного інвестора до розвитку житлово-комунальної галузі.
У рамках державно-приватного партнерства приватний інвестор може залучатися у формі надання консалтингових послуг, передачі в оренду, управління, концесію об’єктів ЖКГ, використання змішаних форм ДПП, утворення спільних підприємств тощо [6].
Механізм державно-приватного партнерства передбачає використання фінансових інструментів та фінансових методів, орієнтованих на поєднання бюджетних та приватних фінансових ресурсів для досягнення спільних інвестиційних цілей. При цьому забезпечуються інтереси трьох сторін: інвесторів, держави і споживачів житлово-комунальних послуг.
Очевидно, що прихід приватних інвесторів не призведе до зниження тарифів для споживачів ЖКП, але можна розраховувати на якісні послуги: якісна вода, зменшення аварій, перебоїв у постачанні послуг, чисті під’їзди, благоустрій подвір’їв тощо.
2. Будюк Ю.Г. Стратегія реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України. – К.: Фенікс, 2009. – 112 с.
4. Данилов А. Д. Финансовый механизм социально-экономического развития государства в условиях экономической нестабильности: монография. – К.: ООО «ДКС центр», 2010. – 300 с.
5.Кузьмичев Б. Что бизнес делает в ЖКХ // Финанс. – 2004. - №40 (81). - 25-31 октября. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.finansmag.ru/9467
О. С. Вавричук
Тернопільський національний економічний університет
