Появою цього поняття світ зобов‘язаний вченому-економісту М.Кондратьєву. Вивчаючи історію капіталізму, М.Кондратьєв прийшов до ідеї існування великих - довжиною в 50-55 років - економічних циклів, для яких характерний певний рівень розвитку продуктивних сил («технологічний уклад»). Як правило, такі цикли закінчуються кризами, подібними до сьогоднішнього, за якими слідує етап переходу продуктивних сил на більш високий рівень розвитку [2].
Сьогодні світ стоїть на порозі шостого технологічного укладу. Його контури лише починають складатися в розвинених країнах світу, в першу чергу в США, Японії і КНР, і характеризуються націленістю на розвиток і застосування наукоємних, або, як тепер кажуть, «високих технологій». У всіх на слуху зараз біо- і нанотехнології, генна інженерія, мембранні і квантові технології, фотоніка, мікромеханіка, термоядерна енергетика — синтез досягнень на цих напрямах повинен привести до створення, наприклад, квантового комп‘ютера, штучного інтелекту і кінець кінцем забезпечити вихід на принципово новий рівень в системах управління державою, суспільством, економікою [1].
За прогнозами вчених при збереженні нинішніх темпів техніко-економічного розвитку, шостий технологічний уклад вступить у фазу поширення в 2010-2020 роках, а у фазу зрілості вступить в 2040 році. При цьому в 2020-2025 роках відбудеться нова науково-технічна і технологічна революція, основою якої стануть розробки, які синтезують досягнення названих вище базових напрямків. Для подібних прогнозів є підстави. У США, наприклад, частка продуктивних сил п‘ятого технологічного укладу становить 60%, четвертого - 20%. І близько 5% вже припадають на шостий технологічний уклад. Про шостий технологічний уклад України говорити рано. Частка технологій п‘ятого укладу у нас поки що становить приблизно 10%, та й то тільки в найбільш розвинених галузях, більше 50% технологій відноситься до четвертого рівня, а майже третина - і зовсім до третього. Звідси зрозуміло яка складність стоїть перед вітчизняною наукою і технологіями. Тому, головним завданням повинно стати керівництво науково-технічною політикою, щоб забезпечити входження України у шостий технологічний уклад. Для цього потрібно формування основних принципів науково-технічної політики України; модернізація української економіки, пов‘язаних з підготовкою кадрів.
Потрібно забезпечити якісний прорив, скориставшись власними напрацюваннями та досягненнями вчених, вийти на новий рівень. Інноваційний процес - свого роду безперервний конвеєр генерації нових знань та їх використання для виробництва наукоємної продукції, що включає фундаментальні, пошукові і прикладні дослідження, розробку технологій, створення і промисловий випуск наукомісткої продукції [3]. У тому числі - з залученням венчурного капіталу і на основі державно-приватного партнерства.
Зарубіжні аналітики, учні та послідовники М. Кондратьєва - сходяться на думці, що світова економіка сьогодні переживає завершення чергового «кондратьєвського» циклу. Він залишиться в пам‘яті як час не тільки великих економічних потрясінь, але й кардинальних соціальних і політичних змін. Більш того, він породив перерозподіл влади і впливу між регіонами, групами країн та окремими державами. З урахуванням цих обставин входження України в шостий технологічний уклад не самоціль, а питання виживання, розвитку економіки, забезпечення безпеки та міжнародного статусу країни, досягнення високого рівня добробуту та підвищення якості життя населення країни.
Література:
1. Мунтіян В.І. Основи теорії інформаціогенної моделі економіки. – Київ: Видавництво «КВІЦ». – 368 с.:10 іл.
2. Інновації: проблеми науки і практики: Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 336 с.
3. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. – К.: Знання України, 2002. – 336 с. – Бібліогр.: С. 313-326.
Романюк Тарас Федорович
здобувач, ДУ «Інститут економіки
та прогнозування НАН України»,
м.Київ