Конференції

Розвиток житлового будівництва відображає стан економіки країни і при цьому має на неї постійний вплив.

Економічний розвиток держави залежить від інноваційної спрямованості економіки.

В основоположних засадах сучасної теоретичної економіки і прикладному оперування у сфері фінансових та економічних рішень покладено поняття “потенціал” макро-, мезо- і мікрорівневих економічних систем.

Рівень забезпеченості будь-якої організації ресурсами завжди був одним з ознак її розвитку.

Формування цілісної системи інноваційної інфраструктури є важливим чинником активізації інноваційних процесів і післякризового відновлення економіки України.

З самого початку реалізації проголошеного керівництвом України курсу на переведення національної економіки на інноваційний шлях розвитку виникли серйозні труднощі з фінансуванням цього процесу.

Реалізація державної інноваційної політики передбачає створення законодавчої та нормативно-правової бази, розроблення і практичне застосування різноманітних методів стимулювання інноваційної активності, формування відповідної інфраструктури.

Міжнародна торгівля й тепер виступає особливою формою міжнародних економічних відносин, яка відображає стан і перспективу руху різних груп товарів між національними економіками та внутрішньо- і транснаціональними компаніями і розглядає світ як єдиний простір для господарювання.

Результатом розвитку науки та високотехнологічних галузей у XXІ столітті стало формування в економіках провідних країн світу нового механізму саморозвитку - національних інноваційних систем, у рамках яких зароджуються і реалізуються інновації.

Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки України вимагає вирішення низки кардинальних проблемних завдань організаційно-технічного та економічного спрямування.

Одним із важливих стратегічних завдань для України є побудова конкурентоспроможної інноваційної економіки інтенсивного типу.

Основним структурним джерелом економічного розвитку нині визнано інноваційні чинники.

Світовий досвід найбільш розвинених країн свідчить про те, що найефективнішим шляхом розвитку національної економіки є інноваційний.

У ринковій моделі розвитку національної економіки важливу роль відіграє ринок цінних паперів, як необхідний сегмент економічної системи держави.

Сьогодні інноваційний розвиток входить у число головних державних пріорітетів внутрішньої політики продівних держав, таких як США, Японія, країни Європейського союзу, ряду країн Південно-Східної Азії. Проте, незважаючи на наявність реальних  передумов для інноваційного розвитку економіки України, фактична динаміка інноваційних процесів у нашій державі свідчить про необхідність подолання великої кількості факторів, які обмежують цей розвиток.

Нелінійний характер розвитку економіки визначає тривалість змін економічної кон’юнктури та циклічність суспільно-економічного прогресу.

Одна з найгостріших проблем української економіки - це тінізація фінансового сектору, яка паралізувала економічний оборот і господарське життя, спотворила та зробила ненадійними відносини між підприємствами, набула загрозливих гіпертрофічних форм і масштабів.

Різке скорочення в останні роки інвестицій, в першу чергу в реальний сектор економіки країни, призвело до загрозливого зниження виробництва високотехнологічної продукції, яка є наслідком протиріч, які виникли в процесі реформування економіки і перешкоджають досягненню цілей інноваційного розвитку.

Успішне функціонування на зовнішньому ринку сьогодні неможливо без активного застосування та сталого розвитку методів міжнародного маркетингу та інструментів глобальної логістики.

Під інноваційною діяльністю ми розуміємо організаційно-економічну активність наукових, проектно- конструкторських, технологічних організацій, підприємств, бізнес-структур і органів управління, що забезпечують створення і впровадження інновацій.

В сучасних умовах глобалізації, економіка України може ефективно розвиватись лише за умови постійного провадження інноваційних технологій у виробництво.

Ефективність інноваційної діяльності визначається інноваційною інфраструктурою.

У сучасних умовах економічного господарювання здійснення інноваційної діяльності є|з’являється,являється| одним з вирішальних|ухвальних| чинників|факторів| підвищення конкурентоспроможності, зміцнення економічної самостійності і ринкових позицій підприємств.

У сучасних умовах для подальшого розвитку українського ринку пасажирських авіаперевезень, підвищення обсягів пасажирських та вантажних авіаперевезень необхідне залучення додаткових інвестицій, як на мікрорівні (інвестицій окремих юридичних та фізичних осіб, кредитно-фінансових інститутів та ін.), так і на макрорівні та наднаціональному рівні (інвестиційних ресурсів транснаціональних утворень, урядів окремих держав, міжнародних економічних та валютно-фінансових організацій) [1; 2].

В сучасних умовах інновації перетворилися у важливий чинник конкурентоспроможності і прискореного економічного розвитку не тільки окремих організацій, але і держав.

Для реалізації національних стратегічних  пріоритетів розвитку економіки країни, підвищення якості життя, досягнення стійкого економічного зростання, забезпечення оборони і безпеки необхідне впровадження високотехнологічних виробництв.

Комплекс проблем, створених рухом сучасної цивілізації, ставить людство перед необхідністю їх кардинального розв’язання.

Страховий ринок відіграє важливу роль в економічній діяльності країни.

Професійна адаптація – це процес, який відбувається на підприємстві незалежно від бажання керівництва.

В Україні склалася неефективна інституціональна система, оскільки вона зберігає традиції централізованого бюрократичного управління.

Сучасні світові фондові ринки цілком обґрунтовано вважаються місцем широкого впровадження різноманітних інновацій.

У сфері управління інноваційними процесами ефективність державної політики визначає     конкурентоспроможність національної економіки з іншими країнами.

Досвід функціонування державних фінансів засвідчує важливість бюджетного менеджменту як управління бюджетними ресурсами в процесі їхнього руху на всіх етапах бюджетного процесу.

Однією з передумов сталого розвитку економіки є активне становлення інноваційної інфраструктури, яка формується на основі мереж виробників, постачальників, споживачів.

Забезпечення економічної незалежності і відродження промисловості України можливо завдяки розвитку високотехнологічних виробництв і впровадження досягнень науки і техніки.

При відмиванні грошей злочинці використовують будь-які можливості без обмежень у методах та засобах. Останнім часом злочинці все частіше використовують сучасні інформаційні технології для легалізації свої доходів.

Житлово-комунальна галузь характеризується сьогодні застарілістю обладнання, яке надзвичайно високо затратне, вимагає частих ремонтів, не сприяє ефективному використанню ресурсів, енергозбереженню, та відсутністю коштів для фінансування оновлення, модернізації та реконструкції основних фондів, відновлення житлового фонду.

Україна займаючи вигідне географічне положення, територією котрої  проходять найважливіші міжнародні транспортні шляхи, з’єднуючи  Європейський Союз – Росію та країни Кавказу, Центральної і Східної Азії поруч із потужною рекреаційною базою та сприятливими природно-кліматичними умовами володіє  великою кількістю унікальних пам’яток архітектури, історії та культури представлених у широкому хронологічному періоді.

Сучасний розвиток світового економічного простору засвідчує тенденцію формування  нових критеріїв конкурентних переваг в умовах науково-технічного прогресу. Пріоритетним і визначальним за цього постає спроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин генерувати відповідні стратегії розвитку в контексті здійснення інноваційної інтеграції.

Розвиток інноваційної  діяльності  є  одним  з  найважливіших системних   факторів   підвищення   рівня   конкурентоспроможності економіки та національної безпеки держави.

Проблематика дивідендної політики – одне із найбільш складних та неоднозначних питань в теорії та практиці корпоративних фінансів, яке у вітчизняних реаліях набуває особливої важливості, зважаючи на невисоку здатність більшості підприємств залучати капітал з фінансового ринку.

Завдання створення в Україні інноваційної інфраструктури та її активне використання з метою сприяння інноваційному розвитку вітчизняної економіки достатньо чітко сформульовані в «Концепції розвитку національної інноваційної системи» (Схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 680-р) та в Державній цільової економічної програмі "Створення в Україні інноваційної інфраструктури" на 2009-2013 роки (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. № 447).

Проблеми формування сприятливого інноваційного клімату на вітчизняних підприємствах як необхідної умови підвищення їх інноваційного потенціалу належать до кола питань, вирішення яких хоча б частково, призведе до глибинних змін у сфері продукування, впровадження і використання інновацій.

Сьогодні світова господарська система знаходиться на шляху здійснення нового технологічного "стрибка", який розгортається на основі впровадження новітніх технологій, що взаємодіють між собою (мікроелектроніка, телекомунікації, комп’ютери, робототехніка, створення нових матеріалів, біотехнологій, інформатизації й т. і.), і вимагає новітніх форм організації інноваційних процесів.

Як відомо, поняття «інноваційна інфраструктура»включає в себе сукупність об’єктів інноваційної діяльності та зв’язків між ними.

Одним із негативних наслідків економічного зростання є інтенсифікація впливу людської діяльності на навколишнє середовище.

Подолання глобальної кризи та вихід на нову хвилю інноваційного циклу лежить через розвиток шостого технолого укладу.

Конкурентоспроможність економіки країни і окремих підприємств - одна з актуальних проблем маркетингу на сьогодні. Інновації виступають важливим інструментом забезпечення конкурентних переваг  навіть в умовах світової фінансової кризи.

Поняття рівноваги є одним з невирішених і дискусійних поняття в економіці. Проблема економічної рівноваги почала вивчатися, ще з початку 17 століття, але й досі дане питання залишається актуальним.

Зарубіжна практика свідчить про ефективність діяльності наукових комісій при місцевих органах влади, в завдання яких входять: підготовка аналітичних і проблемних доповідей, оцінка можливих тенденцій у разі прийняття тих або інших рішень, обґрунтування доцільних напрямків регіональної політики, інноваційної інфраструктури та індикативного планування.