5 етапів розвитку "ринкових міхурів"

Перша ознака "міхура" - це його невпізнанність на початковій стадії. Рядові інвестори на цьому етапі, як правило, не відчувають виникнення критичної ситуації, оскільки вельми складно відстежити момент, коли учасники ринку починають гру не за правилами.

Найчастіше "міхурі" розпізнаються заднім числом, коли вони вже лопнули. Економіст Хайман Мінскі, автор гіпотези фінансової нестабільності, виділяв п‘ять етапів розвитку "міхурів": заміщення, бум, ейфорія, вилучення прибутків і, нарешті, паніка. Існує декілька інтерпретацій цієї схеми, але суть механізму залишається незмінною.

Стадія 1: заміщення

Заміщення відбувається, коли інвестори починають масово вкладатися або в нові технології, або у папери, ставки по яких традиційно були низькими. На цьому етапі прибутковість інших інструментів різко знижується.

Класичний приклад - падіння федеральних фондів США з 6,5% у травні 2000 року до 1% в червні 2001-го. За той же період прибутковість 30-літніх іпотечних паперів впала на 2,5% до історичного мінімуму в 5,21%, створивши передумову для виникнення майбутнього "міхура".

На першому етапі ринок завжди переживає неспокійні часи, а інвестори фокусуються лише на одному або декількох "модних" інструментах.

Стадія 2: бум

Після заміщення ціни починають повільне зростання, а потім інвестори дають їм серйозний імпульс, готуючи майданчик для прийдешнього буму. На даному етапі зростаючі активи потрапляють у поле зору засобів масової інформації. Інвестори активно вкладаються в інструмент, який може виявитися дуже вигідним в майбутньому, і це привертає до нього все нових і нових покупців.

Стадія 3: ейфорія

Ця стадія характеризується різким зльотом вартості активів. У такі моменти інвестори часто відкидають всі обережності в погоні за прибутком, а "теорія більшого дурня" щосили опановує їх розумом. Відповідно до цієї теорії, потрібно скуповувати активи, не особливо звертаючи увагу на якість, і скидати їх на піку зростання, тому що завжди знайдеться "більший дурень", який ці активи обов‘язково купить.

Так, в 1989 році, коли в Японії надувся "міхур" на ринку нерухомості, земля в Токіо коштувала 139 тис. доларів за квадратний фут (0,3 кв. М), що на той момент в 350 разів перевищувала вартість землі на Манхеттені. Коли цей "міхур" луснув, ціни на ринку нерухомості впали на 80%, а фондові індекси - на 70%.

Схоже надувався і "міхур" доткомів: у 2000-му сукупна вартість всіх інтернет-активів, що торгувалися на NASDAQ, перевищувала ВВП багатьох країн світу.

Стадія 4: вилучення прибутків

До цього моменту всі розумніші інвестори, бачачи насторожуючі ознаки, починають позбуватися від переоцінених інструментів і забирають прибуток. Але визначити точний момент, коли "міхур" лопне, вельми непросто. До того ж це може серйозно пошкодити фінансовому здоров‘ю гравця, оскільки, як стверджував економіст Джон Кейнс, "ринки можуть сходити з розуму довше, ніж ви можете залишатися при здоровому розумі".

Варто відзначити, що, для того щоб проколоти "міхур", достатньо найменшого коливання, і після цього він вже не зможе надутися заново.

Стадія 5: паніка

Тепер активи так само стрімко падають у ціні, як до того росли. Інвестори, які бачать, як швидко вони знецінюються, прагнуть позбутися від них за всяку ціну. У міру зниження попиту дешевшають і раніше популярні цінні папери.

Один з найяскравіших прикладів паніки - жовтень 2008 року, після того як інвестбанк Lehman Brothers оголосив про банкрутство, а іпотечні компанії Fannie Mae, Freddie Mac разом із страховим гігантом AIG ледь не впали вслід за ним. Тоді індекс S&P 500, що включає в себе показники 500 найбільших компаній, впав на 17%, а в цілому світові ринки втратили 9,3 трлн. доларів, або 22% від їх загальної капіталізації.