Як підвищують енергоефективність українські компанії

Українська економіка залишається неконкурентоспроможною з точки зору витрат енергії. За даними International Finance Corporation, енергоємність $ 1 ВВП в нашій країні приблизно в два рази вище, ніж у світі.

Одна з причин енергетичної ненажерливості нашої країни - морально застаріла промисловість, в більшості випадків є спадщиною радянських часів. Технології, які використовувалися при Союзі, не відрізнялися економічністю. За великим рахунком, тоді ніхто не замислювався про зниження споживання основних енергоносіїв - газу і електроенергії. Причина такого легкодумства була в низькій вартості ресурсів.

Сьогодні ситуація змінилася кардинально - країна повністю перейшла на комерційні рейки і промисловим компаніям доводиться купувати енергоносії за ринковими цінами. "Ціна газу для українських підприємств практично зрівнялася з європейською. Але через застаріле обладнання ми споживаємо більше блакитного палива, а значить, програємо в конкурентній боротьбі", - пояснює Олександр Гудима, член комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та безпеки. За його словами, якщо українські підприємства не будуть вести методичну роботу щодо зниження споживання енергії, вони не зможуть змагатися на зовнішніх ринках.

Перш за все це стосується двох галузей економіки України - хімічної промисловості та металургії. По-перше, на них припадає приблизно дві третини всього вітчизняного експорту. По-друге, з апетитами металургів і хіміків не зрівняється жодна інша галузь - вони спалюють близько 70% газу, споживаного промпідприємствами.

Гірничо-металургійний комплекс - лідер за споживанням природного газу та електроенергії в Україні. Так, з 24,36 млрд. куб. м палива, яке було поставлено на українські промпідприємства в 2010 році, 6,44 млрд. кубометрів припало на ГМК. У компанії "Метінвест", яка сьогодні є найбільшим вітчизняним гірничо-металургійним холдингом, зазначають: в Україні на даний момент існує великий потенціал для енергозбереження за умови повної модернізації виробництв, що вимагає значних інвестицій. "Приклади кращої європейської практики показують, що на виробництво однієї тонни сталі витрачається 18 ГДж. У нас цей показник приблизно на 30% вище", - пояснює Джек МакЛахлан, представник холдингу "Метінвест".

Старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Олександр Макаров упевнений, що для підвищення енергоефективності металургам в першу чергу необхідно модернізувати доменне і агломераційне (процес підготовки залізорудної сировини) виробництва. "Потрібно поставити установки вдування пило-вугільного палива, перейти повністю на безперервне лиття заготовки, знизити закупівлю електроенергії за рахунок будівництва когенераційних електростанцій, оновити нагрівальні печі прокатних станів", - перераховує Макаров.

Згідно з оцінками експертів "Метінвесту", реалізація ключових проектів з модернізації виробництва дозволить компанії знизити споживання енергії на 4-6 ГДж на тонні сталі. Зокрема в холдингу розраховують, що перехід на пиловугільне паливо дозволить економити 3 ГДж на тонні, а рекуперація енергії у вигляді вловлювання газів, які утворюються при виробництві сталі, і перехід на безперервне лиття заготовки дадуть ще 1,2 ГДж економії.

На думку Макарова, на здійснення ключових заходів з модернізації вітчизняних метпідприємств може знадобитися 5-8 років і як мінімум $ 12-15 млрд. "Це витрати без урахування будівництва або модернізації прокатних станів, які також можуть бути досить великі", - додає аналітик Dragon Capital.

Для хімічних підприємств в першу чергу важливо скоротити споживання газу. Стратегічно важливою для України є модернізація заводів з виробництва азотних добрив, на ринку яких наша країна традиційно входить до числа світових лідерів.

"Показником енергоефективності в азотної хімії є споживання природного газу, необхідного для випуску однієї тонни аміаку", - зазначає Михайло Заблуда, генеральний директор "Рівнеазоту". Безпосередньо на виробництво аміаку витрачається близько 80% споживаного газу, 20% іде на забезпечення виробничого процесу.

В Україні та країнах СНД в середньому на виробництво тонни аміаку без обліку виробничих витрат витрачається близько 880 кубометрів газу. На сучасних підприємствах на Близькому Сході цей показник знаходиться на рівні 700-750 кубометрів блакитного палива на тонну аміаку.

На "Рівнеазоті" повідомили, що в проект по зниженню рівня споживання газу вже вклали 360 млн. грн., А окупився він за два роки. "Наше підприємство нічим не поступається новітнім азотним виробництвам на Близькому Сході. На виробництві однієї тонни аміаку ми споживаємо 750-780 кубометрів газу", - коментує Михайло Заблуда.

Що стосується перспектив, керівництво заводу планує встановити турбогенератор, який дозволить перетворювати енергію пари в електроенергію. "Розраховуємо, що ця установка дасть можливість заощадити більше 50% споживаної підприємством електроенергії", - пояснює голова "Рівнеазоту".