|
МВФ на шляху до реформування
6-7 жовтня в столиці Туреччини Стамбулі проводилася щорічна зустріч МВФ, на якій було висунуто ряд ключових тез щодо реформування, як власне МВФ, так і глобальної економіки загалом.
Впливові міжнародні організації такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий Банк та Світова Організація Торгівлі за словами Дж. Стігліца керують глобалізацією. А самими організаціями керують навіть не розвинені країни Заходу, а їхні провідні ділові та фінансові кола. Так, МВФ має значний вплив на країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою, рекомендуючи їм напрями та темпи реформування соціально-економічних та політичних систем. Доволі часто “рецепти”, пропоновані МВФ та іншими організаціями, не відповідають національним особливостям та соціально-економічній ситуації в країні. Слідування базованим на неоліберальній ідеології рекомендаціям міжнародних фінансових організацій має погані для незахідних країн наслідки – навіть, не стільки тому, що вони спрямовані перш за все на забезпечення інтересів західних держав і ТНК у відсталих країнах, а тому, що виходять із методологічно хибної переконаності, зокрема, що індивідуалістсько-прагматичні цінності Заходу здатні вписатися у національні особливості будь-якої держави.
Головною функцією глобальних фінансових організацій типу МВФ є забезпечення стабільності світової фінансово-економічної системи. Однак, через непропорційний вплив на їх діяльність розвинутих країн заходу та решти країн світу, вона зводилася до підігравання інтересам ділових кіл перших.
З однієї сторони, МВФ захищає інтереси насамперед країн Заходу. З іншої, проблема МВФ полягає ще й у тому, що його найбільші акціонери як правило ігнорують його поради. Так Китай традиційно ігнорував вказівки МВФ щодо недооцінки вітчизняної валюти, а США не виконали рекомендацій щодо банківської системи.
Світова економічна криза 2008-2009 років показала, що МВФ та інші схожі організації не виконують своїх функцій ефективно та не були спроможні передбачити та зупинити кризу. Тому було висунуто на міжнародний порядок денний питання реформування системи міжнародного фінансового регулювання.
Питання реформування МВФ, оптимізації його функцій було чи не головним на вищезгаданій зустрічі. Директор МВФ Домінік Стросс-Кан вважає, що зустріч в Стамбулі стала відправним пунктом на шляху перетворення МВФ. Власне сам Директор активно виступає за цей процес. Він стверджує, що лише завдяки кооперації усіх провідних країн світу вдалося уникнути значно жорсткіших потенційних наслідків кризи. І тепер випала унікальна можливість розпочати будівництво нової фінансово економічної глобальної архітектури.
В реальності насправді ці слова, на жаль, повноцінно не підтверджуються. Виглядає на те, що МВФ поступово перетворюється на інституційний орган G-20, яка виконує своєрідну роль “ради директорів” глобальної економіки.
Стенлі Фішер голова Центрального банку Ізраїлю вважає, що G-20 має стати управляючим органом фонду і взяти на себе відповідальність презентувати інтереси решти країн.
Нагадаємо, що G-20 – група міністрів фінансів та голів центральних банків 20-ти провідних країн світу. Членами цієї неформальної організації є: Аргентина, Австралія, Бразилія, Канада, Китай, Франція, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Японія, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, Південна Африка, Південна Корея, Туреччина, Великобританія, США, ЄС.
Представники вищезгаданої організації бажають, щоб МВФ виконував наступні функції. МВФ аналізуватиме плани G-20 та відстежуватиме їх виконання. Також G-20 прагне, щоб МВФ виконував роль своєрідного спостерігача, аналітика ьа прогнозиста розвитку світової економіки, зокрема, відстежував формування спекулятивних тенденцій на провідних ринках. Також МВФ має стежити за узгодженням політик держав.
Нації, які не представлені в даному “елітному клубі” виступають проти ініціативи передання функцій управління світовою економікою в руки вищезгаданим 20-ти країнам. Йдеться про 165 країн та 2 млрд. людей. Тому ці країни виступають за розширення власного представництва та реформування поточної діяльності Фонду. Зокрема, єгипетський міністр фінансів Бутрос Бутрос-Галі на вищезгаданій зустрічі висунув думку, що діяльність МВФ має стати більш публічною та підзвітною. Так, він пропонує регулярну презентацію документів Виконавчій раді Фонду яка репрезентує всіх членів МВФ.
Ще однією характерною рисою стамбульської зустрічі стало наростання протистояння між G-20 та іншим “елітним клубом” G-7.
G-7 група фінансових міністрів семи провідних держав світу. Включає наступні країни: Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія, США. Також до цієї групи відносять Росію.
G-20 є більш репрезентативною організацією, бо включає в себе країни, що розвиваються. Виглядає, що за нею майбутнє. Однак представники G-7 зі скептицизмом ставляться до планів МВФ. Також у коло інтересів G-7 входять питання, які G-20 традиційно не розглядає, наприклад, валютні питання.
Загалом основні тези стамбульської зустрічі МВФ відображаються у так званих “Istanbul decisions” які стануть провідними напрямками реорганізації протягом наступного року. Ці рішення торкатимуться таких чотирьох сфер: статус та основні функції МВФ, фінансова спроможність та фінансові інструменти МВФ, проблема багатостороннього моніторингу стану світової економіки та виконання превентивних функцій, та керівництво МВФ.
Головним лейтмотивом тез стало питання забезпечення більшого впливу країн, що розвиваються на процес прийняття рішень Фондом. Підвищення ролі G-20 в управлінні МВФ дозволить, на думку учасників зустрічі, перерозподілити вплив між достатньо- та недостатньо презентованими країнами як мінімум на 5 % до січня 2011 року. Це підвищить легітимність МВФ як представника світової спільноти.
|