|
Малий бізнес працює проти економічного розвитку
Кажуть, більшість туристів прибувають до Туреччини в одній сорочці і з 20 євро в кишені і повертаються з цим же. Якщо не вважати курдських терористів, головною загрозою для таких відпочиваючих є турецький малий бізнес.
Як відзначає інформаційне агенство Forbes, власники невеликих ресторанів, сувенірних магазинів і ремісники вже не перший рік намагаються домогтися заборони готелів all inclusive. Для малого бізнесу ці готелі погані саме тим, чим гарні для відпочиваючих: за відносно невеликі гроші постояльці отримують багато їжі та розваг і втрачають бажання витрачати гроші за межами готелю, а нерідко і виходити за його межі.
У цій проблемі, звичайно, немає нічого незвичайного. Будь наші конкуренти гірше, кожен з нас домігся б більшого: більшої зарплати, прибутку або визнання. Саме тому власники ресторанів вимагають заборонити практику all inclusive: ця заборона зменшить привабливість готелів. За тією ж логікою в інтересах власників радіостанцій була б заборона (бесплатної!) музики в ресторанах: без неї в ресторані було б гірше, а продажі музики за межами ресторанів зростали б.
Парадокс у тому, що громадяни часто підтримують подібні пропозиції всупереч своїм інтересам як споживачів. Чималу роль у цьому відіграє міф про малий бізнес як про один з двигунів економічного розвитку.
Міф цей не відповідає фактам: у міру економічного розвитку кількість самостійних підприємців зменшується. Як правило, наявність великої кількості малих підприємців - така сама ознака бідної країни, як висока частка населення, зайнятого в сільському господарстві.
Цей висновок підтверджується статистикою. Згідно з даними Global Enterpreneurship Monitor за 2009 рік, найбільший відсоток населення володіє новими і нещодавно створеними бізнесами в Уганді (33,6%), Гватемалі (26,8%) та Ємені (24%), тоді як найменший відсоток у Японії (3, 3%), Бельгії (3,5%) і Гонконгу (3,6%). За даними OECD Factbook 2009, найбільша самозайнятість спостерігається в Китаї (51,2%), Туреччини (41,9%) та Греції (35,9%), тоді як найменша - в Люксембурзі (6,1%), США (7 , 2%) та Норвегії (8%). За 1990-2007 роки самозайнятість скоротилася в середньому по ОЕСР, в Європейському союзі і в США. Частка працівників, зайнятих на малих підприємствах, найбільша в Греції (30,2%), Португалії (20,1%) і Австралії (19,3%), а найменша - у Словаччині (3,9%), Люксембурзі (4 , 1%) і Німеччини (4,9%), а також США (5,7%).
Статистика також показує, що малий бізнес є малопродуктивним заняттям. У США типовий підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність протягом 10 років, отримує на 35% менше, ніж за наймом. Після 25 років підприємницької діяльності цей розрив скорочується до 25%. При цьому працюють такі самозайняті як правило більше годин на тиждень, ніж ті, хто отримує заробітну плату.
Неважко вказати на причини цих фактів, особливо економію на масштабі, яка робить більш великі фірми більш ефективними, і падіння частки зайнятих у сільському господарстві, де наявність самозайнятих найімовірніша. Економічний розвиток працює проти малого бізнесу, і саме тому малий бізнес так часто працює проти економічного розвитку, вимагаючи від держави придушити конкурентів, які набирають сили.
|
