Китай доріс до другого місця

Американська економіка поки що у два з половиною рази більше китайської, але, якщо темпи зростання в КНР збережуться, це відставання може бути подолано у 2025 році. Правда, успіх Пекіну не гарантований. Експерти переконані, що подальше зростання Китаю буде стикатися з дедалі більшими труднощами, в тому числі геополітичного характеру.

Опубліковані вчора японським урядом дані про підсумки 2010 року для економіки Країни сонця що сходить стали лише офіційним підтвердженням того, що було зрозуміло вже в минулому році - Японія втратила позицію другої економіки світу, яку вона займала довгі 42 роки, обігнавши ФРН в 1968 році за обсягом номінального ВВП. Тепер другою економікою світу є Китай. Якщо ж розраховувати ВВП за паритетом купівельної спроможності, то КНР обігнала Японію ще на зорі 2000-х років, проте тепер китайська першість очевидна і за системою вимірювання ВВП у номінальному вираженні. Таким чином, вчорашній день підвів риску під цілою епохою.

Як випливає з опублікованих Токіо даних, за підсумками минулого року ВВП Японії виріс на 3,9% і склав $ 5474 млрд. Але навіть цього не вистачило, щоб обігнати Китай. Адже за той же рік економіка КНР виросла на 9,8%, а ВВП країни досяг розміру $ 5879 млрд. Тепер китайська економіка стала більше японської майже на 7%. "Ми, як сусіди, дуже раді, що економіка Китаю зробила такий величезний прогрес. Китай залишається одним із стовпів економічного зростання в регіоні", - заявив міністр економіки і фінансової політики Японії Каору Йосано.

Втім, керівництво самого Китаю намагається не впадати в ейфорію. Після появи радісної новини з Японії найбільше в КНР державне інформагентство "Сіньхуа" вивісило головною новиною на своєму сайті матеріал під назвою: "Тверезо і об‘єктивно оцінювати те, що Китай став другою економікою світу". Автори статті напирають на те, що владі і рядовим китайцям не варто особливо радіти, а треба продовжувати наполегливо працювати, оскільки КНР залишається ще дуже бідною країною і в перерахунку ВВП на душу населення відстає від Японії в десять разів. "Хоча наша економіка неухильно зростає, залишається чимало питань, так що треба зберігати тверезість", - цитує "Сіньхуа" голову національного статистичного управління КНР Ма Цзяньтан.

Дійсно, до лідера світової економіки США Китаю як і раніше, ще дуже і дуже далеко. Розмір американського ВВП у минулому році склав $ 14660 млрд - майже в 2,5 рази більше, ніж у КНР. Щоправда, за прогнозами Світового банку, а також інвестбанку Goldman Sachs і банку Standard Chartered, Китай вже до 2025 року зможе наздогнати США за обсягом номінального ВВП і стати першою економікою світу. Однак навіть у цьому випадку Китай залишиться багатою країною з бідними громадянами.

Якщо подивитися на розподіл подушного ВВП, то поки що США випереджають КНР майже в 11 разів. За даними МВФ, минулого року в США цей показник склав $ 47,13 тис. (дев‘яте місце у світі), у той час як у Китаю - всього $ 4,28 тис. (95-е місце у світі). Саме тому Пекін у своїх довгострокових установках віддає пріоритет збільшенню саме цього показника. Так, якщо при старих лідерах Ден Сяопіні і Цзян Цземіні ставилося завдання подвоєння ВВП приблизно раз на сім-вісім років, то на XVII з‘їзді Комуністичної партії Китаю восени 2007 року генсек Ху Цзіньтао поставив завдання збільшити подушний ВВП в чотири рази до 2020 року.

Втім, прогнози щодо швидкого економічного піднесення КНР можуть і не справдитися. Всі вони побудовані на припущенні, згідно з яким Китай в найближчі 15 років збереже темпи зростання близько 10%. Але такі темпи далеко не гарантовані. Наприклад, та ж Японія в 1960-і і 1970-і роки бурхливо зростала, теж обравши орієнтовану на експорт модель, проте в 1980-х роках зіткнулася з кризою, наслідки якої не подолала до цих пір. Багато експертів бачать чимало паралелей в траєкторії, по якій розвивалися японське економічне диво і його китайська копія. Зокрема, однією з причин стагнації в Японії став обвал на ринку нерухомості. Між тим зараз в КНР назріває щось схоже. Щоправда, китайська влада, старанно вивчає світовий досвід, намагається ліквідувати економічні проблеми на ранній стадії і уникнути помилок Японії - центральна влада в цьому році значно посилили правила по видачі іпотечних кредитів, а місцева влада на провінційному рівні приймають свої заходи. Крім того, Пекін намагається не повторити помилку Токіо, який свого часу поступився натиску Вашингтона і підвищив курс ієни, знизивши конкурентоспроможність свого експорту.

Проблеми на ринку нерухомості і зростаюча інфляція - далеко не єдині головні болі Пекіна. У КНР чимало структурних проблем, які можуть підірвати зростання її економіки в майбутньому: деградуюче навколишнє середовище, старіюче населення і швидко зростаючий рівень життя в прибережних провінціях, що змушує деякі іноземні компанії переносити виробництво в Південно-Східну Азію (правда, Пекін активно сприяє переміщенню виробництва в бідні райони усередині КНР). Чи не головна з цих проблем - заточенность моделі на демонстрацію високих темпів зростання на шкоду якості цього зростання.

Як заявив в січні колишній заступник глави Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) Чен Сивей, з 23 галузей китайської промисловості надлишкові потужності існують у 21. Гонка за показниками зростання призвела до того, що партсекретарі китайських провінцій (багато з них за розміром та кількістю населення цілком порівнянні з провідними країнами ЄС) схвалюють багатомільярдні проекти, які не тільки не приносять прибутку, але навряд чи мають взагалі якийсь сенс. Наприклад, у минулому році в китайському інтернеті бурхливо обговорювали долю міста на Ордосському плато, вибудуваного на 1 млн людей і до цих пір порожнього.

У результаті багато інвесторів переконані, що в найближчі п‘ять років Китай зіткнеться з масштабною кризою - цю думку висловили 45% опитаних Bloomberg великих інвесторів напередодні Всесвітнього економічного форуму в Давосі. "США точно не варто побоюватися Китаю. Панічні настрої взагалі властиві американцям - ми точно так само переоцінювали міць СРСР і були готові ховати Америку після запуску супутника. І так під час будь-якої кризи", - відзначає професор Гарвардського університету Джозеф Най.

Втім, те ж саме вірно й відносно Китаю. Прогнози про його швидкий і неминучий колапс з‘являлися після придушення виступів на площі Тяньаньмень у 1989 році і введення західних санкцій, після вступу Китаю до СОТ, яке повинно було поховати нібито неконкурентоспроможну економіку, а також глобальна криза, яка повинна була знищити Китай через падіння попиту на його продукцію. Однак владі КНР поки вдалося зберегти темпи зростання. Новий рецепт того, як Пекін має намір робити це в середньостроковій перспективі, держрада КНР представить у березні, коли ВЗНП затвердить план 12-ї п‘ятирічки.