|
Головна проблема банківської системи - боржники, які прикриваються депутатськими значками
Напередодні Дня банкіра голова правління ВТБ Банку Вадим Пушкарьов розповів "Комментариям" про ситуацію на українському банківському ринку, про те, чи можливе повторення кризи і що треба змінювати в нашому законодавстві.
20 травня - День банкіра. Як зараз живеться банкам на хвилі явного несприйняття суспільством та ігнорування владою ваших інтересів?
Перш за все я хочу привітати колег по цеху з наступаючим професійним святом і передати привіт всім боржникам. Ми, банкіри, вас пам‘ятаємо, і ніколи не забудемо.
Фінансовий сектор дійсно почав виходити з кризи?
Залежно від стану (але незалежно від розміру і позиції в рейтингу) банки можна розділити на кілька груп. У першій знаходяться фінустанови, які вже виходять з кризи. Вони змогли сформувати резерви, залучити ресурсну базу, зберегти своє ім‘я та клієнтів і або вже почали кредитувати, або активно готуються до цього. У цю групу входить топ-десять банків. Зрозуміло, за винятком банку "Надра" і Родовід Банку.
Друга, найбільш численна група, - фінустанови, які перебувають у пост-шоковому стані, але мають непогані шанси вийти з кризи. Вони зберегли платоспроможність, контроль над своїм кредитним портфелем, кадри, клієнтуру. Головна їхня проблема - значний обсяг проблемних активів. Нарешті, третя група - це ті банки, чий портфель проблемних кредитів виявився непідйомним. Перед ними стоїть надзавдання: або продатися, або знайти інвестора, або готуватися до ліквідації.
Яка ймовірність рецидиву кризи в банківському секторі?
У країні з нестабільною економікою, нестабільно працюючою промисловістю, колосальним тіньовим сектором, постійно змінюваними правилами гри, якою є Україна, завжди зберігається можливість кризи.
В даний час вітчизняні банки не відчувають нестачі в ресурсі, але дуже обережно нарощують обсяги кредитування. Чому?
У банків, особливо першої двадцятки, ліквідності дійсно занадто багато. У них є нагальна потреба кредитувати, але питання - кого? На ринку спостерігається гострий дефіцит позичальників, здатних задовольнити зростаючі посткризові вимоги банків, які можуть похвалитися стабільним фінансовим станом, показати прибуток або як мінімум відсутність збитків. Таких клієнтів вкрай мало, і навколо них зараз топчуться всі банки, що оновили кредитування.
Скільки фінустанов вже почали активне кредитування економіки?
З українських банків реальний сектор у великих масштабах кредитують тільки держбанки - Укрексімбанк і Ощадбанк, а також ПриватБанк. До категорії найбільш активних кредиторів можна віднести українські "дочки" російських банків - Ощадбанку РФ, Зовнішекономбанку, Альфа-Банку, звичайно ж, ВТБ. Але знову ж таки наголошую: ми тупцюємося на одному полі, навколо одних і тих же позичальників, збиваємо ціни, балуємо клієнтів. Така ситуація явно не на руку кредиторам. Що стосується великих фінустанов із західними країнами, вони поки не ризикують нарощувати обсяги активних операцій, очікуючи дозволу материнських структур. У роздрібі ситуація інша. У цьому сегменті найбільш активну позицію зайняли саме невеликі спеціалізовані українські банки, які просувають автокредитування, споживчі кредити, у меншій мірі - іпотеку. За ними на цей ринок виходять російські і західні банки.
Чи можна говорити про те, що однією з перешкод до нарощування банками активних операцій є недосконалість законодавчої бази?
Безумовно. Фактором, що стримує кредитування, є страх банків перед великими неповерненнями кредитних коштів. Цю проблему потрібно вирішувати на законодавчому рівні. Напередодні виборів на хвилі популізму депутати підтримали зміни до законів, якими обмежувалися права банків щодо стягнення майна боржників, проблемних боргів і т.д. У результаті в Україні процвітає відмінний бізнес: можна взяти, наприклад, 50 млн. грн. в кредит, 30 з них роздати юристам і в судовому порядку отримати дозвіл не повертати позику. Банківським співтовариством спільно з НБУ сьогодні підготовлено кілька законопроектів, які повинні все розставити по своїх місцях. Але, думаю, зараз ніхто не буде наполягати на введенні непопулярних заходів по відношенню до боржників. Хоча головна проблема - великі боржники, багато з яких сидять в парламенті з депутатськими значками. Будучи власниками основної маси боргів, вони прикриваються турботою про пересічних українцях, але захищають передусім власні інтереси. Якби банки знали, що їхні інтереси захищені, права гарантовані, обсяги кредитування, безумовно, збільшилися б.
Чи підтримуєте ви ініціативи НБУ щодо введення законодавчої заборони на валютне кредитування фізосіб і підприємств, які не мають валютної виручки, а також на дострокове зняття вкладів?
Можна дозволити валютне кредитування найбільш якісних позичальників - осіб, що мають стабільний підтверджений дохід, яким не страшні курсові коливання. Я підтримую обмеження валютного кредитування малого та частково середнього бізнесу. Що стосується великого бізнесу, особливо галузей пріоритетного розвитку, я б дозволив кредитувати їх у валюті. Це дало б підприємствам можливість одержувати в достатній кількості недорогі ресурси. Що стосується заборони на дострокове зняття вкладів, я повністю підтримую цю ініціативу. Якщо банк бере на себе зобов‘язання за строковим розміщення своїх коштів у вигляді кредитів, він повинен мати гарантії термінового розміщення ресурсу і з боку клієнта.
Зараз багато говорять про необхідність консолідації в банківській системі. Чи потрібні Україні невеликі банки?
На мою думку, малі банки мають масу переваг. Якість обслуговування там часто набагато вище, ніж у великих фінустановах. Вони обслуговують велику кількість дрібних і середніх підприємств, швидше підстроюються під ситуацію, швидше реагують на зміни. Тому я вважаю, не можна примусово збільшувати статутний капітал банків. Це суперечить принципам Базеля. Існує норма адекватності капіталу, яку повинні виконувати українські банки. До речі, вона навіть більш жорстка, ніж нормативи, що діють в розвинених країнах Західної Європи. І якщо банки виконують цю норму, до них не повинно бути претензій.
Чи розглядає ВТБ можливість покупки банку на українському ринку?
Сьогодні в Україні немає банку, який ми б хотіли купити. Головним чином, через стан фінустанов. Поки ми не плануємо виводити на ринок і інші нові структури під брендом ВТБ, наприклад той же пенсійний фонд або страхову компанію. Але цілком ймовірний вихід інших російських банків на український ринок через купівлю локальних фінустанов. Класична схема випереджаючого зростання - не еволюційний розвиток, а покупка готового бізнесу. Приклад такої стратегії - дії ВТБ Банку, який придбав у Росії Гута-Банк, Трансбанк, веде угоду щодо купівлі БМ Банку і т.д. Думаю, деякі російські банки виберуть аналогічний сценарій розвитку бізнесу через покупку банків в Україні. Перш за все цей варіант буде вигідним для тих, хто увійшов на цей ринок пізніше, але хоче зайняти на ньому значиме місце. Думаю, скоро на українському ринку з‘явиться ще два-три серйозні російські банки.
За оцінками НБУ, частка російського капіталу в загальній структурі всіх банків з іноземним капіталом зараз складає 24,5%. Яка частка українського банківського ринку може бути сконцентрована в руках російських інвесторів в найближчі три-п‘ять років?
Можливо, вона не доросте до 50% від загального обсягу іноземного капіталу в системі, але може досягти значних показників. Звичайно, за умови, що регулятор не буде вводити будь-яких обмежень. Незважаючи на високу ризиковість, український ринок є досить привабливим. До речі, ризиковість, що лякає західних інвесторів, абсолютно не бентежить російські банки, які звикли працювати в умовах.
Взять кредит на 25 000 рублей.
|