|
Електронні гроші: законом не заборонено, але й не врегульовано
Ще зовсім донедавна пересічний українець не уявляв собі іншого способу здійснювати будь-які платежі, окрім як готівкою. Але після того, як більшість установ змінили традиційні відомості про отримання заробітної плати на систему переказу грошей на банківський рахунок кожному працівнику окремо, всі зрозуміли, банківська картка – це таки і зручніше, і безпечніше. Проте і це ще не вершина можливих вдосконалень і нововведень. Сьогодні ринок пропонує нам ще більш оновлений спосіб оплачувати покупки чи здійснювати перекази, а саме з допомогою електронних грошей. Щоправда скористатися ними можна лише в межах спеціальних систем електронних платежів, яких сьогодні вже також не бракує.
Асортимент таких платіжних систем чималий, з дещо різними умовами роботи і різного походження, від вже добре розкручених міжнародних (таких як PayPal чи E-Gold) до рідних національних (UkrMoney, Інтернет.Гроші) чи сусідських (WebMoney, Rupay, Яндекс Гроші).
Загальний принцип роботи будь-якої платіжної системи доволі простий. Для того аби стати її клієнтом спочатку потрібно зареєструватися на її сайті. Зазвичай перелік питань, на які слід дати відповідь, не вимагає розкриття суттєвої інформації про клієнта, і таким чином він може залишатися анонімним, адже ніхто не зможе перевірити чи точно ви вказали свої ім’я та прізвище чи номер телефону, а більш суттєвих даних від вас і не вимагатимуть. А далі для зберігання електронних грошей потрібен відповідно електронний гаманець. Щоб його створити достатньо лише закачати і встановити на своєму комп’ютері спеціальну програму, яка зазвичай надається безкоштовно. Щоправда тут іноді трапляються деякі труднощі, а саме для закачування такої програми доводиться відключати систему антивірусного захисту на комп’ютері, що може бути небезпечним під час перебування в мережі. Проте не всі платіжні системи вимагають цього, деякими можна користуватися відразу у вікні броузера, без додаткового ПЗ.
Поповнити віртуальний гаманець можна різними способами: готівкою в уповноваженому обмінному пункті системи, безготівковим платежем, безготівковим переказом, придбавши передоплачену картку. Ввід грошових засобів у систему зазвичай є безкоштовним, тобто з цієї операції комісіні не стягуються. Таким чином, маючи позитивний баланс засобів на рахунку, клієнт може здійснювати покупки в мережі Інтернет, переводити гроші на інші рахунки, здійснювати обмін електронних грошових засобів.
Валюта, у якій відкривається електронний гаманець також може бути різною. Так, UkrMoney відкриє вам одразу три рахунки еквівалент в гривнях, доларах та євро, WebMoney ще додасть рахунок і в російських рублях. А от в таких міжнародних системах як E-Gold та E-Bullion грошові засоби кореспондовані у дорогоцінні метали: срібло, золото, платину, паладій. Ця особливість робить електронні системи класу електронних валют, що базуються на золотому еквіваленті (gold-based e-currencies) дуже зручними для проведення міжнародних платежів, оскільки рахунки користувачів не прив’язані до жодної національної валюти. Крім того, зміна курсу тої чи іншої валюти ніяк не відобразиться на добробуті власника електронного гаманця в такій системі (зате коливання ринкової ціни драгм металів відобразяться на балансі користувача, що має рахунок у будь-якій національній валюті).
Існують також платіжні системи, які дозволяють здійснювати перекази ще простіше. Для цього достатньо мати лише звичайну електронну скриньку. Так, маючи рахунок у таких міжнародних платіжних системах як Alertpay чи Moneybookers, ви можете відправити гроші людині, котра ще там навіть не зареєстрована. Достатньо просто зайти у свій віртуальний рахунок, здійснити переказ, вказавши e-mail адресата. Він зможе отримати надісланий йому платіж, зареєструвавшись в системі на той e-mail, на котрий прийшли гроші.
Таким чином, хоч трохи ерудованій людині, яка має справу з ’нечистими’ грішми можна легко здійснювати будь-які операції. Гроші можна отоварювати в інтернет-магазинах, переказувати на різні віртуальні рахунки ’своїх’ людей, чи зрештою самому собі, маючи достатню кількість електронних гаманців у різних платіжних системах. Бо хоча й існують ліміти щодо одноразового виводу грошей з системи чи одноразового переказу їх куди-небудь, немає ніяких рамок щодо кількості гаманців у власності однієї особи. А з іншого боку, враховуючи неможливість перевірки достовірності вказаних користувачем даних, одна і та ж людина може створювати собі віртуальні рахунки під різними іменами. І хоча за такі транзакції знімаються різного розміру комісії, це не така велика плата за безпеку, порівняно з подібними операціями за посередництвом банків, в яких обов’язково поцікавляться і особою, і походженням суми, а особливо значної.
Відсутність нагляду дозволяє клієнтам віртуальних платіжних систем без усяких обмежень і контролю з боку держорганів переказувати гроші за кордон. Так, у системі WebMoney поповнити та перевести в готівку рахунок можна у 4,5 тисячі населених пунктів в 49 країнах світу. При цьому заборонити обмін електронними грішми між "гаманцями" клієнтів адміністратори системи не можуть. От і виходить, що гроші можуть вільно перетинати кордон. До речі, "невидимі" для держави грошові інтернет-перекази за межі України активно використовують деякі компанії, законність діяльності яких викликає серйозні сумніви у фінансових регуляторів. Проте, представники регулювальних органів - Нацбанку та Держфінмоніторингу - з електронними грішми нічого зробити не можуть: без законодавчої бази системи інтернет-платежів залишаються поза контролем цих відомств. А можливо регулятори не хочуть помічати електронні гроші навмисне, оскільки вони не готові до контролю за їхнім обігом - у них немає ні фахівців, ні технічної бази.
Незахищеними в даному разі є і власники електронних гаманців. Адже непоодинокими в тому ж таки інтернеті є скарги користувачів на невчасні перекази, блокування гаманців з коштами на них, і якщо вчасно не звернутися до адміністратора системи, то хто-зна чи вдасться потім відшукати напрям, у якому зникли ваші гроші. Та й взагалі з боку адміністрації віртуальних систем ніяких однозначних гарантій немає. Зазвичай договір між системою і клієнтом опублікований на сайті і під час реєстрації потрібно лише натиснути кнопочку, що засвідчує вашу згоду з умовами цього договору. Ось, наприклад, на сайті UkrMoney чітко сказано: ’система залишає за собою право в односторонньому порядку вносити зміни в існуючий Договір з попередньою їх публікацією на сайті системи’. Цікаво до якої межі можуть змінюватися умови договору і чи не погіршуватимуть вони з часом становища клієнта. В таких умовах укладання договору навряд чи можна буде щось потім реально довести у суді.
Разом з тим ніхто не може відповідати за дії різноманітних хакерів та махінаторів, яких у павутині також немало. Розробляючи найрізноманітніші програми, вони намагаються чи то відстежити коди для входу в електронні гаманці, чи просто взламувати їх або перехоплювати гроші ’по дорозі’. Причому Україну і Росію в даній галузі мабуть вважають таки добре розвиненою. Принаймні мабуть саме побоюваннями щодо масових махінацій можна пояснити те, що чи не найвідоміша і одна з найуспішніших платіжних систем світу PayPal і досі не дозволяє українцям та росіянам у повній мірі скористатися усіма її функціональними можливостями. Реєстрація у цій системі для наших громадян була відкрита лише у 2006 році, і з можливих операцій дозволено лише оплачувати покупки на аукціоні eBay та переказувати гроші через PayPal, а от приймати платежі недозволено.
У той же час організатори розрахунків функціонують легально. Як правило, вони зареєстровані як юридичні особи. Рід їхньої діяльності закріплений в статутах компаній - в основному це консультаційні, інформаційні послуги, для надання яких не потрібні ліцензії держорганів. Ці системи працюють фактично легально, тому що в нас у країні все, що не заборонено, те дозволено.
Що стосується електронних платіжних систем іноземного походження, то тут також є свої цікавинки. Так, згідно з опублікованою на сайті платіжної системи E-Bullion інформацією, місцем офіційної реєстрації системи є Республіка Панама. Ні для кого не таємниця, що Панама – це офшорна зона. Як наслідок цієї особливості – відносна закритість E-Bullion, перш за все в плані надання загальнодоступної статистики по кількості відкритих в системі рахунків, а також грошових оборотів. Все це закрито від очей простих користувачів. Для порівняння варто сказати, що вітчизняна російська електронна платіжна система WebMoney Transfer також зареєстрована в одній з офшорних країн.
І тим не менше електронні гроші вже встигли стати доволі популярними. Приміром, у системі WebMoney в Україні зареєстровано більше 400 тисяч "електронних гаманців", у компанії "Інтернет.Гроші" - 80 тисяч, а сумарний оборот електронних грошей по Україні в 2007 році, за оцінками експертів, склав близько мільярда доларів. І очевидно, що цей бізнес таки має деякі перспективи розвитку з огляду хоча б на поширення інтернет-торгівлі. В минулому році темп зростання виручки інтернет-торгівців значно випередив збільшення роздрібного товарообороту. Навіть за найобережнішими оцінками, у 2007-му оборот онлайн-торгівлі підвищився у півтора разу. Та попри високу динаміку, в структурі роздрібної торгівлі України інтернет-шопінг займає менш ніж 0,4%. Для порівняння: у США на частку онлайн-магазинів припадає понад 2% роздрібного продажу.
Та все ж платіжні організації без заробітку наразі не залишаться. Внесення грошей в ’електронний гаманець’ здійснюється ’один до одного’, а от за будь-яку іншу операцію, будуть це електронні платежі чи виведення грошей із системи (готівкою або на банківський рахунок), стягуються комісійні. Хоча комісійні — це перша, але не єдина стаття доходів. Друга стаття забезпечується тим, що платіжна організація, яка обслуговує згадану систему, отримує у своє розпорядження цілком реальні гроші, які можуть ’працювати’ і давати дохід в іншій сфері, доки ’електронні гроші’ користувачів ’крутяться’ всередині системи. Перевищення ’вхідного’ потоку грошей (тобто грошей, які користувачі вносять у систему) над вихідним потоком (грошей, що вилучаються з системи) забезпечується тим, що внесення грошей безплатне, а при їхньому вилученні стягуються комісійні. Ну що, безплатного нічого не буває, а комісійні цілком компенсуються зручністю й оперативністю розрахунків у мережі.
При таких великих оборотах тим більше дивним є той факт, що діяльність цих систем не регулюється законодавчо. А також в таких умовах практично неможливо відстежити реальні розміри прибутку платіжних систем, а отже стягнути податок.
Очевидно, що з метою своєї популяризації, платжіні системи будуть надалі намагатися розширювати перелік послуг і можливостей для своїх клієнтів. Цікаво чи зможуть вони витіснити чи принаймні стати серйозним конкурентом банківських переказів. Адже в умовах поширеного в наші дні заробітчанства на переказах можна заробити чимало. А в даному випадку собівартість електронного переказу через віртуальну платіжну систему є порівняно невисокою і значно легше зможе конкурувати з банківськими переказами встановленими розмірами комісійних. Щоправда рівень ризиковості, принаймні поки що, порівнювати тут просто недоцільно.
|