|
Постановка проблеми. Сучасна ситуація в українській економіці диктує необхідність активізації інвестиційної діяльності. Ключову роль у здійсненні інвестицій відіграють банки, які виступають посередниками в акумулюванні та перерозподілі тимчасово вільних коштів. Зарубіжний досвід свідчить, що одним з трьох напрямів роботи банків в інвестиційній сфері є акумулювання заощаджень і спрямування їх на фондовий ринок.
Проблематиці розвитку банківських інвестиційних послуг та їх впливу на економічне зростання присвячено праці провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме Криклія А.С., Криклія В.А. Кириченко О.М, Глущенко С.В., Боровікова М.І., Устинко О. та інших. Проте поза їх увагою залишились питання важливості та необхідності розвитку нових видів фінансових послуг, що є не лише джерелом доходів для банків, а й сприяє взаємопроникненню фінансового й реального секторів економіки і припливу до підприємств необхідних фінансових ресурсів. З огляду на це, метою написання даної статті є аналіз проблем та розробка рекомендацій щодо перспектив розвитку інвестиційних банківських послуг в Україні.
Виділяючи основні напрями інвестиційних послуг, слід звернути увагу на необхідність чіткого розподілу таких напрямків банківського бізнесу як брокерські послуги та послуги андерайтингу. Ця вимога спрямована на те, щоб обмежити можливості шахрайства, оскільки, наприклад, брокери рекомендують клієнтам купувати саме ті цінні папери, за андерайтинг яких відповідає конкретний банк (банківський холдинг).
Більшість інвестиційних банків до послуг інвестиційного банкінгу відносять андерайтингові послуги, послуги з проведення злиття і поглинання, інші консультаційні послуги, які надаються корпоративним клієнтам та урядам.
На початку ХХІ століття класичний "інвестиційний банкінг" у США поглинув увесь комплекс класичних інвестиційних послуг, а разом із тим здійснив прорив у операціях із іпотечними цінними паперами.
У країнах Європейського Союзу стабільну інвестиційну політику протягом значного часу свого розвитку демонструє німецький Deutsche Bank. Цей банк має досить складну організаційну структуру, в яку вдало інтегровано весь інвестиційний бізнес даної фінансово-кредитної установи. У складі функціональних комітетів Deutsche Bank є інвестиційні комітети, які патронують роботу банківської групи як стратегічний інвестор, беручи участь у остаточному прийнятті рішення щодо структури портфеля стратегічних інвестицій банку. Функціональна модель управління дає змогу профільним комітетам Deutsche Bank займатися розвитком стратегії інвестиційного бізнесу, а регіональним комітетам - впроваджувати ці стратегії на ринок [8, c. 294].
У 2007 році керівництво однієї з найбільших фінансових груп Швейцарії "Credit Suisse Group" прийняло рішення про зміну власної організаційної структури, серед найголовніших причин якого - структурування інвестиційного бізнесу. Реструктуризація банківського сегмента групи відбулася великою мірою через поглинання Swiss Bank і Credit Suisse First Boston (фінансової компанії, інвестиційний бізнес якої був зосереджений переважно на фінансовому ринку США). У рамках такої угоди значно розширилися операції у сфері "інвестиційного банкінгу".
По суті, інвестиційні банки є фінансовими інститутами, що спеціалізуються на операціях із цінними паперами, реалізації інвестиційних проектів, довгостроковому інвестиційному кредитуванні. Серед основних функцій інвестиційних банків виділяють такі: (1) участь у фінансових програмах емітентів; (2) формування інвестиційних портфелів; (3) андерайтинг; (4) купівлю-продаж цінних паперів на вторинному ринку; (5) портфельне управління фінансовими активами; (6) інвестиційне проектування; (7) моніторинг інвестиційних проектів; (8) довгострокове кредитування.
До вересня 2008 року авторитет у глобальному "інвестиційному банкінгу" зберігали банки так званої Великої п’ятірки Уолл-Стріт: "Merrill Lynch", "Morgan Stanley", "Goldman Sachs", "Bear Stearns", "Lehman Brothers". Американський інвестиційний банк "Merrill Lynch" був заснований у 1914 році Чарльзом Меррілом і Едмундом Лінчем. За останні роки чистий прибуток банку сягнув 5,1 млрд. дол. США, обсяг клієнтських активів - 1,6 трлн. дол. США, а кількість співробітників на 2008 рік - 60 тис. [8, c. 286].
Експерти стверджують, що інвестиційна діяльність банків та економічне зростання - це два взаємопов’язані процеси. Сьогодні фінансове становище України висуває комерційним банкам жорсткі вимоги щодо капіталізації як єдиної можливості їх подальшого існування. Інакше, їм загрожує загострення проблеми неплатоспроможності. Великі банки, з сумарними активами понад 65% всієї банківської системи, вже почали залучення грошових ресурсів акціонерів та міжнародних фінансових організацій. Меншим банкам набагато складніше знайти кошти, тому їм знадобляться альтернативні можливості порятунку.
Проблема дефіциту ліквідності на українському фінансовому ринку дуже велика. Вартість міжбанківських кредитів коливається від 30 % у спокійні періоди до 90 % у критичні. НБУ практично зупинив рефінансування банків, вбачаючи в цьому причину посилення девальвації гривні. Продовжується відтік депозитів населення, що ще більше паралізує кредитування та посилює кризу неплатежів. Зростання кількості безробітних і зниження доходів населення збільшують частку проблемних кредитів, через це банки мають спрямовувати вільні кошти на резервування. У цьому випадку єдиною можливістю запобігти банкрутству стає докапіталізація.
У свою чергу, збільшення капіталу банківської системи України – першочергова вимога МВФ, який погодився виділити країні кредит у розмірі 16,5 млрд. доларів США тільки при умові проведення незалежними аудиторськими компаніями під наглядом НБУ стрес-аналізу активів найбільших вітчизняних банків. Аудитори повинні були переоцінити кредитні портфелі та надане в заставу майно 34 найбільших банків відповідно до економічної ситуації в країні. Виявлені потенційні збитки вимагали збільшення капіталу. Перевірка показала, що докапіталізація банків необхідна у розмірі 8 % від ВВП, або 12 млрд доларів США, при чому від 6 до 9 млрд. доларів США потрібні для комерційних банків України з іноземними інвестиціями [12, c. 65].
У сучасних умовах інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, а й в інших формах - різноманітних фінансових інструментів. Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами НБУ. Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу в придбання нематеріальних активів. При цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, що зумовлено їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити; нестійкістю функціонування виробничих підприємств; відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак – високими ризиками.
Аналізуючи структуру інвестиційно-кредитного портфеля (КІП) вітчизняних банків станом на 01.11.2009 р. (табл. 2) можна зробити висновок, що більшість інвестицій банків здійснюється у формі кредитів. Найбільшу питому вагу КІП має Приватбанк і вона складає 9,8% від загальної суми кредитних портфелів. Найбільший показник вкладень в цінні папери серед них має Укрексімбанк і вони склали 1530,03 млн. грн.
Все ж, варто зазначити, що, хоча обсяги здійснюваних операцій банками з цінними паперами не ростуть такими ж темпами, як кредитний портфель банків України, в часо¬вому горизонті їх обсяги поступово зроста¬ють.
Одним із банків, який активно надає послуги інвестиційного характеру в Україні, є ІНГ-банк України [1, c.15], серед напрямів діяльності якого виділимо: - обслуговування злиття і придбання компаній; - сприяння купівлі/продажу цінних паперів; - діяльність на ринках пайового та боргового капіталу; - загальні консалтингові послуги підприємствам.
Структуру найвідоміших операцій ІНГ-банку на фондовому ринку, що позитивно характеризують його інвестиційну діяльність у 2006-2008рр.
Окрім згаданих, ІНГ-банк надає послуги щодо злиття-поглинання. Зокрема, банк виступав радником компанії МТС при придбанні українського оператора мобільного зв’язку UMС (сума транзакції становила 194 млн дол.), а також радником компанії "Союз-Віктан Груп" при придбанні компанії "Княжий Град".
Активну брокерську та дилерську діяльність з цінними паперами у ПФТС і на позабіржовому ринку цінних паперів здійснює "УкрСиббанк". Послуги інвестиційного банкінгу в Україні надають й низка інших банків, в тому числі Промінвестбанк, Приватбанк, ТАС-Комерцбанк, "Фінанси і кредит" [2, c. 58].
Характеризуючи сучасний стан інвестиційних послуг банків України зазначимо, що, передусім, він залежить від розвитку фондового ринку в Україні. Варто також сказати, що на даний час органи державної влади основну увагу приділяють розвитку інвестиційної діяльності країни в цілому, тобто розвитку інвестиційного клімату та реальних інвестицій і практично не звертається увага на такий важливий сегмент участі банків у інвестиційному процесі держави, як здійснення ними інвестиційних операцій з цінними паперами, хоча саме цей сегмент інвестицій є перспективним у майбутньому.
Висновок. Враховуючи вищевикладене, зазначимо, що з метою покращення інвестиційного клімату та забезпечення подальшого позитивного розвитку інвестиційних послуг банків в Україні необхідно, насамперед, вирішити на макрорівні низку питань, зокрема таких як: високий рівень державного регулювання підприємницької діяльності; недосконалість і нестабільність законодавчої бази; неоднозначність трактування нормативно-правових актів; бюрократизм та прояви корупції; неоптимальне податкове навантаження; нестабільність політичного середовища; низький рівень капіталізації банківської системи; високі темпи інфляції тощо.
В Україні на сучасному етапі відсутня зведена узагальнена статистика інвестиційних послуг банків, а також інвестиційних послуг небанківських фінансових установ. Подібна ситуація обмежує можливості щодо висвітлення та оцінки реальних кількісних і якісних характеристик ринку інвестиційних послуг в Україні. У свою чергу, відсутність окремих розділів у статистичній звітності фінансових установ щодо інвестиційних послуг свідчить про нерозвиненість цього сегменту вітчизняного фінансового ринку, що створює передумови для наших подальших досліджень.
Список використаної літератури:
1. Криклій А.С., Криклій В.А. Стан та перспективи розвитку інвестиційної діяльності банків в Україні/ Криклій А.С., Криклій В.А//Фондовый рынок-2008-№36. - С. 14-20.
2. Кириченко О. Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи розвитку/ Кириченко О// Банківська справа – 2008 - №2 - С. 57-73.
3. Глущенко С.В. Інвестиційні послуги банків: зарубіжна практика та українські перспективи/ Глущенко С.В.//Фінанси України – 2007. - №5 – С. 96-105.
4. Єрохін С.А. Фінансово-економічний механізм глобалізації // Актуальні проблеми економіки. – 2007.-236 c.
5. Яременко Ю. Незамінний компонент банківських послуг/ Яременко Ю. // Вісник НБУ. 2007 - № 4.- С.22-23.
6. Сохань П. Становлення банківської системи України / Сохань П. // Банківська справа. - 2008. - № 3/ - C.34-46.
7. Мертенс О. Сучасні методи управління портфелем облігацій: аналіз ефективності та можливості практичного використання/ Мертенс О. // Банківська справа.- 2008. - № 5.- ст.35 - 44
8. Мозговий О.М. Фондовий ринок України./ Мозговий О.М // Фінанси України,-2009.-№5.-с.42.
9. Марцин В.С. Проблеми і шляхи підвищення капіталізації банківських установ в управлінні капіталом банку/ Марцин В.С. // Фінанси України. - 2009. - №2. - С. 77-88.
10. Динаміка фінансового стану банків України на 1 січня 2010 року // Вісник НБУ. - 2008. - №2. - С. 62-63.
11. Д’яконова І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків // Вісник НБУ. - 2009. - №2. - С. 26-31.
|
